Нещодавно, як знаєте, археологами на березі Дніпра знайдені кості мамонта. На них викарбуваний календар. Рік поділений на чотири періоди, на триста шістдесят днів. На основі аналізу встановлено, що цей календар має дванадцятитисячну давність — найстаріший календар світу. Пишу про це не тому, щоб творити "буржуазний націоналізм" і плекати "почуття національної винятковости", а тому, що люблю наукову правду.
Тому що в наших предків був культ природи, вони їй давали ті властивості, що й людині: дерево, сонце, місяць, ріка, звірі, птахи — родяться. Санскритське слово "руд" означає "рід", "род", "народження". Слово "ру" означає "крик", "рик". З "ру" постало "ро", до якого було добавлено "да" (дати, подати). Санскритське "рода" означає "родити", "рости".
Увійдімо у світ давноминулих тисячоліть і там — у житті предків наших, інтуїтивно відчуємо такі обставини: в родині хвилююче настороження. Всі ждуть з нетерпінням "ру" (рику, крику). "Ру" щойно народженої дитини повідомляє, що прийшла на світ нова людина. Немає "ру" — значить смерть дитину забрала. Крик різдва — щастя. У санскриті слово "рудата" означає "дитина", "криклива дитина".
30. Я почуттями душі своєї торкаюся до тих струн Душі Народу Українського, до яких чужовір'я не має доступу. Ніколи не вдасться учителям чужовір'я повністю заволодіти Душею Народу Українського. Вона, сама цього не відаючи, Дажбожими законами унапрямлюється. Вона зберігає в собі для себе (у найпотаємніших куточках своїх) недоторкану живу гілочку єства свого, її гілочка подібна на весняну гілочку верби.
Уткніть вербну гілочку в землю. Вона, жадібно напившись життєтворних соків, корінь пустить. Забуяє силою, красою своєю, продовжуючи життя роду свого.
Я, віру предків реформуючи, торкнувся до цієї таємничої гілочки, притаєної в Душі Народу мого, і збагатився вогнем осявань. І мислі мої окрилилися. І постало в мені хотіння перемогти раба в душі народу і струм збудження оновив кров мою — і стало рідно і тепло на душі. І схотілося мені цим теплом поділитися з людом моїм і всіх привітати з Різдвом Тепла Дажбожого.
І задумався я: Різдво Тепла Дажбожого, Різдво Сварга Дажбожого, Різдво Життя Дажбожого, Різдво Перемоги Дажбожої, Різдво Світання Дажбожого, Різдво Свастя Дажбожого. Санскритське "свастя" означає "щастя". О, яке величне свастя Твоє, Дажбоже мій — яка могутня многогранність Різдва Твого! "Света" (світло). Після довгих дум, я усталив поняття — Різдво Світла Дажбожого. Побратими і Посестри, Ви це нове поняття радо стрінули тому, що воно рідне душі Вашій.
31. Наші предки звали Сонце Дажбогом. Їм здавалося, що Сонце — центр Всесвіту. Я маю право, як їхній гідний потомок, удосконалити погляди їхні. Сонце — це одне із мільярду світил Дажбожих нам найближче і найрідніше. Сонце — потужне джерело життя на плянеті Земній.
Дванадцять тисяч років тому наші предки не тільки знали, що Сонце — джерело життя, а й відчували його таїнами своєї свідомости і несвідомости. Християнин сьогодні зве їх "сонцепоклонниками", а себе він зве культурною людиною, яка, мовляв, не поклоняється Сонцеві, а пластиковій фігурці потомка з роду царя юдейського Давида.
Різдво Світла Дажбожого — оновлення віри Предків наших. Оновлення таке, щоб всі ми з предками нашими мали духовну єдність і сьогодні стояли на вершині найвеличнішого в світі богорозуміння.
Умирання і Різдво Сонця (Бога) — віра первісних оріян. На її принципах творилися в різні ери різні релігії і було в їх прагнення втілити сонце у володаря — предка свого і втілити предка в сонце. Митрадисти в Римі перед християнською ерою 25 грудня врочисто святкували Різдво Бога Митри (слово "митра" означає "сонце"). Бог Митра, значить "Бог Сонце". У всіх релігіях "боги" і "сини Божі" (втілення новонародженого тепла, вогню, світла, спасіння) непорочно родилися взимку і обов'язково в печері, у хліві.
32. Українці-чужовіри, щоб оправдати своє чужовір'я, приписують предкам своїм все, що є на світі найпотворніше. Вони біля чужовірних вівтарів проголошують їх жорстокими дикунами, і людоїдами, і варварами, які поклонялися дубові, сонцеві, річкам, криницям.