Выбрать главу

З ким будуть кооперувати політики і економісти Української держави — з Китаєм чи Ізраелем, з Англією чи Францією? Чи Україна буде католицькою служницею Ватикану?
Чи може румунам, москвинам, полякам, мадярам роздати родючі землі смиренного на­роду Українського, поділивши його на ворожі фронти — католицизм, грецьке православія, сектантизм?
Чи може з большевицькою аристократією Московитії почати переговори про еконо­мічні й торговельні справи? Большевицька аристократія готова торгувати з аристокра­тами США, Азії, Европи при умові, що "ніхто не буде вмішуватися у внутрішні справи СССР", тобто, не буде порушувати "укра­їнської проблеми".
17. "Української проблеми немає. Українці сплять. Що зробити, щоб українська проб­лема стала світовою проблемою"? Українська проблема тільки тоді стане світовою проб­ле­мою, коли українці, живучи в неволі, доб­ровільно вмиратимуть, щоб жила їхня чарівна Вітчизна.
Добровільна смерть за волю Вітчизни — найблагородніша в світі смерть. Тільки вона чарує людство. Добровільно вмирати, щоб вмирати — безглуздя: треба так добровільно вми­рати, щоб летіли в повітря гнізда оку­пантів України".
"Українці не є творцями ні благородного життя, ні благородної смерти"? Значить ук­раїнської проблеми у світі немає. Кісінґер, ре­презентуючи США, повідомляє світ, що "США не вмішується у внутрішні справи СССР".
18. "Кажете, що Україна хоче волі? По­кладіть мені на стіл книгу "Україна і політ­економія країн Америки, Европи, Азії". Я її уважно простудіюю. Знаєте, я маю 28 фабрик нейлону і полієстеру у країнах Европи і Азії, я вам скажу, чи українська воля мені вигідна".

"Українці, ви кажете, що у вас немає книги "Політекономія України"? Значить ви ще й самі точно не в'являєте, як має виглядати філософія вашої економіки? В такому випадку заплатіть мені за час, який ви в мене забрали на порожні визвольні розмови".
Якби аристократи країн Америки, Евро­пи, Азії були беззастережно переконані, що постання Української держави принесе їм великі зиски, або, принаймні, зміцніють ті зис­ки, які мають, то вони б натиснули на кнопку, яка сконтактована з продуцентами "світової опінії". І українська проблема не сходила б зі сторінок газет, телевізійних екранів. І були б невідомими людьми призначені сотні мільйо­нів долярів для створення діючого україн­ського визвольного руху? "Цікаво, чи ці сотні мільйонів долярів були б дані тими аристо­кратами США і Европи, які в 17 році дали фантастичні суми для створення в Россії октябрської революції"? "Немає значення", "бізнес є бізнес".
19. Українська проблема вигідна — в сенаті й конгресі США, і в палаті лордів (Англія) появилися постанови, що коли Москва не звільнить українців з концтаборів, значить Москва — ворог гуманности. В ім'я гуманности Америка і Англія (та країни Комонвельту та приятелі Америки) не ведуть з Москвою жодних переговорів у справах економічної і мілітарної політики. Москва — ворог гуманно­сти.
"Чому ж цього немає? Де ж світова справедливість?" "Світова справедливість" це пишна панянка, вона любить сидіти на колінах мультимільйонерів, а не на колінах українських християнських рабів, які всюди поводяться, як жебраки: патріярха просять, волі просять, справедливости просять, ви­знан­ня просять, співчуття просять. Те, чого вони жебрають, інші народи самі здобувають. І так заслужено утверджують собі місце під сонцем.
20. "А гроші? От нам би з наших людей зібрати мільйони! От коли б ми, українці, мали свого мультимільйонера такого, як Рокфелер, ми б тоді мали силу!" Ні, українець, не маючи Української держави, не може бути мультимільйонером тому, що капітал — це політика, економіка держави. Мульти­мільйо­нер не живе сам в собі. Він без духовної і економічно-фінансової кооперації з іншими мультимільйонерами стане жебраком.
"Жебраком? Як мільйонер стає жебра­ком?" Дуже просто. Наприклад, ми знаємо, що американська родина Дюпонт має фаб­ри­ки виробу нейлону і полієстру в США, Канаді, Франції, Німеччині, Аргентині та інших країнах.
Українець Коваленко, маючи п'ять міль­йонів, збудував фабрику виробу нейлону. І "щоб бизнес ішов", почав продавати нейлон по тій ціні, що й Дюпонт.
Дюпонт дає розпорядження шість місяців продавати нейлон "дюпонтський" на тридцять відсотків дешевше. Мільйонер Коваленко не може знизити ціни на тридцять відсотків, бо він не має запасних фондів, які міг би використовувати для втримання неприбут­кової фабрики, і цим провалити торговельну стратегію Дюпонта.