Євангелія пише, що демони мали переговори з Ісусом Христом у справах свого нового мешкання. Вони Христові сказали: "Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли" (Марко, 5,12).
Не зазначено, якою мовою демони вели переговори з Ісусом, але він приємно відгукнувся на їхні пропозиції. І тому свинячий "гурт кинувся з кручі в море, а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі" (Марко, 5, 13).
Юдейські пастухи, які пасли ці дві тисячі свиней "повтікали та в місті й по селах звістили" (Марко, 5, 14). Юдеї, як знаємо, свиней не їдять — може вони ці великі свинські стада плекали на експорт, щоб мати гроші на життя?
Ісус, задовольняючи волю демонів (злих сил), відібрав життя у двох тисяч свиней і скривдив власників їхніх. І вода, в якій засмерділися свині, очевидно, стала заразливою. Чудо, в якому так багато неприємностей, можна назвати сумним.
11. Ісус Христос мав найсправедливішого небесного отця, кращого, як ваш Дажбог!"
Ісус Христос упав "долілиць та молився і благав" так, як благає добрий син доброго батька. Він вірив, що "Отець Небесний" почує його благання.
"Отче мій, коли можна — нехай омине ця чаша мене" (Маттей, 26,39). Бачимо, що Ісус сам себе вважав вірним сином Божим. В жидів була міцна віра, що той, хто сам себе проголошує "Сином Божим", вважається богохульником, єретиком.
Жиди обурливо рекли: "Він говорив: "Я Син Божий" (Маттей, 27, 43). Ватиканські лідери палили живцем тих людей, які відважувалися не по-римо-католицькому трактувати "Біблію".
Ісус не отримав від Отця жодного співчуття. Він на хресті розп'ятий говорив: "Ілі, Ілі, лама савахтані!" (Боже, Боже, чому ж Ти мене покинув?). Коли Отець не має серця до свого єдиного і рідного сина, то чи ж можна вірити, що Він має серце до людей звичайних, чужих і грішних?
Отець, який любить чужих людей більше, як свого сина, або жертвує свого достойного сина, щоб грішним людям приємність зробити, має занедбані батьківські інстинкти. Відомий євангелист Біллі Ґрегем, пише: "У Біблії є багато такого, чого й я не розумію. Я беру на віру" (Біллі Ґрегем, "Мир із Богом", Детройт, США, 1958 р., стор. 134).
12. "Ісус Христос тільки на сороковий день повної голодівки зголоднів, це ж чудо!"
Ісус сорок днів "нічого не їв, а коли закінчилися вони, то вкінці зголоднів" (Лука, 4, 2). Я на основі особистого досвіду скажу, що святий Лука написав про Ісусову голодівку непереконливо.
Коли в ДП-таборі (Бременгафен, Німеччина) сімдесят п'ять українських родин були позбавлені прав їхати до США (їх повернули від корабля на основі закону Мек Керена), я в обороні їхньої гідности почав в ДП-таборі в Авґсбурзі семиденну повну голодівку.
Голод відчувається тільки перших три-чотири дні. Сьомого дня (на домагання лікарів) я голодівку закінчив у шпиталі, не відчуваючи жодного голоду. Очевидно, що моя голодівка мене ослабила, бо я, починаючи її, не був добре відживлений. І головне — я не вмів голодувати: пив час від часу холодну воду, яка виявилася шкідливою і це розвивало запалення шлунку — лікарі врятували.
Можна сорок днів нічого не їсти. Кутама Будда мав таку голодівку. Але людина, яка орієнтується у голодівці, не може погодитися з думкою святого Луки, що Ісус після сорока днів повної голодівки, "коли закінчилися вони, то вкінці зголоднів".
13. "Ісус тим, які його кривдили, відповідав любов'ю — це велика віра!"
Є на світі святий закон — все, що живе, має право боронити себе і своє гніздо. І цим законом жив Ісус і Його земляки (визнавці віри Мойсеевої).
Ісус бичував тих, яких не любив. Він казав, що Він відцурається тих, які відцураються від нього (Маттей, 10, 33). Ісус казав учням своїм: "Я прийшов огонь кинути на землю, й як я прагну, щоб він уже запалав", "Чи ж думаєте, що прийшов Я дать спокій на землю? Ні, кажу ж Вам, але — поділ" (Лука, 12, 49-51). Справді, Ісус ніде не сказав: "Любіть ворогів моїх".
14. "Я — дорога і правда й життя", — так Ісус сказав, хто має право так сказати?"
Ісус учням своїм сказав: "Дана мені всяка влада на небі й на землі. То ж ідіть і зробіть всі народи за учнів Моїх" (св. Маттей, 28, 18-19). Прошу вдуматися в ці слова — "зробіть всі народи за учнів Моїх", і хай вони знають, що їм Ісус каже, що "спасіння походить з юдеїв" (Іоан, 4,22).
"Я посланий тільки до загублених овечок дому Ізраїла". "Я — дорога і правда й життя" (Іоан, 14, 6). Великий Тарас Шевченко має право сказати: "Я — дорога і правда й життя". У Тараса Шевченка і дорога, і правда, і життя українські.
Кожний народ має право мати свою дорогу, свою правду, своє життя. Ісус прагне, щоб народи стали Його учнями і свято вірили в Ісусову правду, що "спасіння походить з юдеїв".
Я вчу, "спасіння походить з юдеїв" для юдеїв, спасіння походить з англійців для англійців, спасіння походить з українців для українців. Той народ, який вірить, що його спасіння походить не з його тілеснодуховних сил, а з чужих земель, стає рабом того чужоземного спасіння. Той, хто прагне народам накинути таку віру, щоб вони стали вічними студентами його, вважається духовним агресором.
15. "З наукою Ісуса ми можемо покорити всіх ворогів України, — український націоналізм ґрунтується на науці Ісуса!"
Ісус учням своїм сказав: "Зробіть всі народи за учнів Моїх". І тим народам (для упокорення, для того, щоб вони відчували, що "спасіння походить з юдеїв", треба привити таку духовну мораль: "Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, що ненавидять вас. Благословляйте тих, що вас проклинають і моліться за тих, що кривду вам чинять, хто ударить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, не забороняй і сорочки" (Лука, 6, 27-29).
Любі земляки мої — християни, з наукою Христа ви можете жити, але вільними ви ніколи не будете.
Воля — Весна Священних Лицарів України (Руси). Вони її Діти. Вони мають свою Дорогу і Правду Життя — Рідну Українську Національну Віру.