Выбрать главу

"Навіть коли б я був негром похилих років і тоді б я вивчив россійську мову тільки тому, що нею розмовляв Лєнін", — співає інтер­націоналіст Володимир Маяковський, з імпе­ріялістичним докором звертаючись до литовців, білорусів, українців, які вважають, що в їхніх рідних селах і містах має жити рідна мова, а не чужа (россійська).
При допомозі кличів інтернаціоналізму (кличі повинні бути такого приманливого змісту — "возз'єднання двох братніх народів", "народи — брати наукою Лєніна ощасливлені і збратані у вічному союзі республік-сестер"), найзручніше визискувати поневолені народи, найзручніше присипляти їхні самооборонні національні почування, приглушувати їхню оспалу національну свідомість.
І кожний син поневоленого народу по­винен бути (бо така лєнінська національна політика) інтернаціоналістом "совєтського типу". Тобто таким інтернаціоналістом, який допомагає россіянинові тримати поневолені народи в покорі, в мирі.
Коли в тому чи іншому народі появляться самородки (благородні оборонці прав народ­ніх), їх треба звати "буржуазними націона­лістами", "агентами капіталізму", "ворогами миру", "ворогами совєтського інтернаціона­лізму", і їх треба обезголовлювати.
4. "Але ж християнський інтернаціоналізм каже, що Христос приніс доброту, щоб всіх людей поробити добрими?"
- Другий тип інтернаціоналіста (міжнарод­ника) є представником інтернаціональної релігії. Буддизм і християнізм — релігії інтер­національні. Наприклад, християнин вірить (і на всіх перехрестях проповідує), що всі люди "браття во Христі", "всі рівні", "для Христа немає рас, націй".

Очевидно, той, хто має розум, ніколи в ці при­манливі гасла повірити не може, чому? То­му що "браття во Христі" у своїх церквах малю­ють Христа то з обличчям німця, то з обличчям нег­ра, то з обличчям італійця, і кожний з них ста­ра­ється асимілювати Христа, старається ви­ко­рис­тати Христа для своїх національних інте­ре­сів, відібрати у Христа риси жидівського обличчя.
Християнин-русскій живцем палив на вогні християнина-українця. Християнин-ла­тинянин живцем палив на вогні християнина-чеха. Браття "во Христі", як знаємо з історії, в ім'я Христа один другому знімали з плечей голови. Тарас Шевченко, знаючи про все це, написав "Наробив Ти, Христе, лиха".
5. "Ісуса Христа жиди не любили, але Він був вірним сином свого народу, Він був реформатором юдаїзму".
- Ісус Христос — Бог християнський — милосердний, добрий жид. Ми, рунвісти, люди достойні. Люди добрі. Доброта в нашій душі родиться так природньо, як природньо щодня родиться світання у степах нашої Віт­чизни. І тому ми чесно й милосердно звіль­няємо Ісуса від клопітного обов'язку робити нас добрими людьми. Ми, рунвісти, не можемо бути не добрими тому, що доброта є своєрідною суттю нашої віри, нашої душі. Хіба можна нас ганьбити за те, що ми не хочемо користуватися Христовою добротою тому, що маємо свою, непозичену доброту?
Ісус Христос — добрий. Він своєю доб­ротою краще, як будь-який інший жид, прославив свій улюблений жидівський народ. (Жодний у світі жид не приніс стільки користи жидам, як Ісус — потомок з роду єрусалим­ського царя Давида). Він, як християнський Бог, вихований рабінами в єрусалимській синагозі, має жидівську ментальність (я не ка­жу, що це зле чи добре — я тільки стверджую всім відомі факти). Так, Він — реформатор юдаїзму.
Християнський Бог жив за законами жи­дівської релігійної обрядности. Він врочисто святкував пасовер — свято, яке звеличує вихід жидів з Єгипту. Він святкував "саббат". Він у синагозі медитикував з рабінами на релігійні теми. Він усім сказав, що Він прийшов "тільки до загублених овець дому Ізраелевого" (Мат­тей, 15, 24).
Наприклад, коли б президент США ска­зав, що Він прийшов тільки до англосаксів, то негри, мексікани і жиди назвали б його нацистом.
В Ісуса Христа доброта жидівська. Є люди, які кажуть, що жидівська доброта найдобріша і всі повинні їй молитися. Доб­ро­та людська живе в душі людській, ті, які ка­жуть, що ми, українці, без жидівської доброти не здібні бути добрими людьми, помиляються.
6. "Учителю, ви сказали, що християнізм — велика юдейська секта, жиди — творці християнізму. Вони, творячи духовні основи християнізму, запозичували багато істин з гіндуїзму, заратустріянізму і буддизму. А коли в гіндуїзмі, буддизмі і заратустріянізмі є основа староукраїнська (ведійська), то й християнізм тоді є нашим рідним, дарма що його лідерами є жиди?"