Выбрать главу

Справжній геній нагадує сонце — він випро­мінює мудрість, яка гріє всіх. Справжні генії не любили пишного життя тому, що пиш­нотність розлінює їхні мислі і приколихує їхні пристрасті. Геній покоряє сам себе, щоб поко­рити інших. Всі правдиві генії вірять, що їхня геніяльність обмежена. Геній утрачає си­лу тоді, коли починає приятелювати з ду­рістю тому, що вона безмежна, або грошовита.
8. Нікого не карай ні фізично, ні морально. Коли ти мудрець, то ти зумієш доказати лю­дині, що вона винувата, і вона покарає сама себе — це найболючіша кара. Карає сам себе лише той, хто має любов до сумління і шанує сам себе. Той, хто має надщерблене сум­ління, — немічний. Перемога, виконана не­мічним сум­лінням, спустошлива, і в багатьох випад­ках має вона криваві сліди. Немічних карати не можна — їхні душі потребують тер­пеливого лікування, і трапляється, що ліку­вання стає безуспішне тому, що хворі не хо­чуть визнати себе хворими. Найстрашніша хво­роба — безумна впертість, вона несе гибель хворому і тому, хто плекає надію його вилі­кувати.
9. Живи так, щоб тобі хотілося завтра бути кращим, як ти нині є. Не лінуйся жити — напов­нюй всі вінця життя емоціями, ділами, мисля­ми. Ті, які живуть повним життям, лишають слід, по якому радо йдуть нові покоління. Той, хто боявся жити повнотно, щоб не змучитися, не збідніти, згинув з остраху перед смертю. Живи так, щоб у твоєму житті було багато радости, яку ти даруєш іншим. Життєрадіс­ність — надійне зілля від усіх хвороб і перед­часного старіння.
Хвороби сильніші, як ліки. Підсилюй ліки нектаром життєрадости, щоб перемогти хво­роби. Живи так, щоб твоя радість молоділа в ділах і дітях твоїх. Живи так, щоб мати мудрий мозок і мудре тіло. Мудре тіло ніколи не лишається без праці, бо праця дає йому рівновагу. Тіло, яке втрачає рівновагу, тоне в життєвому морі, як той човен, який не по-муд­рому навантажений. Хто має рівновагу тіла і добру працю шлунка, той може йти в різну погоду і мислити розважливо.

10. Працюй так, щоб твоя праця була твоїм щастям — щасливий той, хто не прагне перескочити сам себе. Коли ти переконав себе, що працюєш тому, що мусиш, ти переконав себе, що горюєш тому, що мусиш — знущаєшся над собою тому, що мусиш? Той, хто знуща­єть­ся сам над собою, стає бездушним до ін­ших. Працюй так, щоб ти вірив, що твоя пра­ця тобі корисна — таке переконання облегшить твій труд. Зумій в кожній праці здобути успіх. Успіх — це свідоцтво твоїх здібностей. Неуспіх говорить, що ти людина малоздібна, і легко став жертвою дрібних перешкод.
Щасливі ті, які вміють камінь свого щастя тягнути на високу гору, співаючи пісню про перемогу. Не бійся великого нещастя, воно короткотривале, а на мале — не звертай уваги. Коли ти щасливий тому, що твій приятель нещасний, або тому, що твій народ понево­лений, твоє щастя — в небезпеці. Хто в нещасті вірить у щастя, з тим стрінуться щасливі. Щасливий той, хто має з ким поділити своє щастя. Щасливі самітники нещасні. Хто жде щас­тя в нещасті, тому горе не страшне. Щасливець, який боїться втратити щастя, страждає від щастя.
11. Звички сильні тому, що вони мають над людиною велику владу. Вони панують у "сфері" її підсвідомости. Вони там народжені людиною так тихо, що вона про них забула, дарма, що щоденно перебуває під їхньою владою. Добра звичка облагороднює совість людини і їй на щастя її дисциплінує, вона — її вірний вартовий. Зла звичка — бич для людини, з яким людина "поприятелювала", і тому каже: "знаю, що роблю зле, але інакше поступати не можу тому, що таку маю звичку". Цнотливці, понадписуйте, де цнота, а де гріх, бо одні гріх звуть цнотою, а інші — навпаки. Старі звички мають велику силу, бо вони творилися роками.
Не звички мають панувати над людиною, а людина має панувати над ними. Старі звички, роджені в духовному рабстві, тривкі, але вони шкідливі — раб призвичаєний сам себе тримати в неволі. Лише сильні духом люди рвуть кайдани рабських звичок. Слабі люди, переможені отруєю злих звичок, оправдую­чись, кажуть: "Шаную батьків, вони були ра­бами, такий і я". Занедбати стару звичку легко тоді, коли на її місце приходить нова, яка свідомо застосовується в щоденному житті.
12. Одні люди пізнають світ серцем, інші — розумом, таке пізнання однобічне. Світ треба пізнавати серцем і розумом. Коли ти маєш гострий ум і благородно-емоційне серце, Світ тобі відчине двері свої, і ти в Нього ввійдеш, як Господар Життя. Ставши Господарем, поводься так, ніби на Тебе дивиться весь Твій рідний народ, щоб оцінити Твої золоті руки, Твої світлі емоції, Твій окрилений розум, і не лише оцінити, а й зберегти ці скарби гря­дущим поколінням. Людина має пізнати лю­дину серцем, а оцінити — розумом, справедли­вий розум дає справедливу оцінку. Справед­ливий розум той, який мало бере, а багато дає. Той, хто шукає в несправедливій людині справедливости, той шукає в полові голку. Несправедливі люблять, щоб справедливі шукали в них те, чого в них немає.