ІІ
1. Ти боїшся небезпек? Небезпека — достойний рятунок. Я маю на увазі обачне розуміння небезпеки. Всі полохливі люди її уникають. Небезпека — шлях велетнів. Прагнеш бути велетнем — достойною людиною? Іди туди, де чатує небезпека. І розсудливо покоряй Її. Хто йде туди, де небезпека, того обмовляють боягузи, майстри наклепів, чревоугодники. Боротьба з небезпекою обдаровує людину комплексом вищої вартости. Людина багатіє вишуканими почуттями. Її мислі окрилюються. Її інстинкти самовдосконалюються. Небезпека — священна вчителька. Її учні — володарі Людства.
О, рунвісти! Моя "небезпечна наука" — найблагородніший шлях до безпеки. Збагніть основи Її мудрости, втілюйте Її в Життя. Перед Вами шлях богатирів Руси (України) — шлях внуків Дажбожих. Україна в небезпеці. Ви маєте нагоду стати легендою Світу. Світ жде Вас! В центрі небезпеки іду я, учитель Ваш, щоб переконати очевидців, що родиться нова Людина Українська — світлоносний Завойовник небезпек.
2. Ти боїшся слова? Слово має велику силу тоді, коли в ньому (в центрі його "я") втілена динаміка Мислі і Почуття. Мертвонароджене слово те, в якому відсутні ці властивості. Слово, в якому багато солодощів, липке, це принадна пастка, на якій гинуть самолюбні ласуни. Слово повинне мати корінь, який розгалужений в душі і мозкові його творця. Слово — сила родиться на устах тих, які вміють його втілювати в Життя — перетворюють його в заграви революцій, у моря хвилюючої пшениці, у могутні організації, армії, міста. Слово-полова родиться на устах тих, які дають свободу словам і неволю ділам. Вони самі себе обезнадіюють бездіяльним наріканням на долю, на світ, на людей. Їхня полова летить їм в очі.
О, рунвісти! Закоханість у бездовідне і ледаче слово — руйнуюча риса вдачі народу нашого. Народ наш багатий поетами, байкарями, кобзарями, але він бідний силою єднаючої і творчої пристрасти. Бездіяльне "вболівання" духовних рабів, які оплакують волю України, Її упокорення. Простодушність! Ще ніхто піснею не виспівав волі. Лише та пісня люблена волею, яка окроплена кров'ю її співаків.
3. Ти хочеш ніжности? Ти хочеш, щоб твоя армія, твій вождь, твої діти, твоя держава, твоя вдача були ніжними? Ти хочеш любити ворогів твоїх, бо ти християнин, ти хочеш ніжністю перемогти тих, які топчуться по її квітах? Ніжність тебе розніжить і ти зледачієш. І не матимеш сил боротися проти гураґанних орд, які обкрадають твої поля, садиби, отари, твою ніжність, твоїх дітей, твою душу, твою історію.
Обминай ніжність, як поцілунок безумної жінки. Ніжні вітри, ніжне підсоння, ніжні солов'ї, ніжні пісні, "ніжна від греків вижебрана релігія", о, в тебе все ніжне, і тому ти ніжно гниєш у духовному рабстві, і стаєш ніжним м'ясом для гармат опанцерованих імперій.
О, рунвісти! Я вчу — любіть справедливу суворість і священну одчайдушність. Вона Вам потрібна так, як хірургові скальпель. Вона Вам допоможе бути вільними ґаздами на чужій і рідній землі. Любіть суворість — закуйте її в панцери Волі і Справедливости, і уквітчайте її степовим різнотрав'ям. Ще ніколи людина не була така жорстока і лицемірна, як нині. Нині вона тілом більшає, а душею — меншає. Вона придумала проти людини зброю людського виродження.
4. Ти лякаєшся тривоги? Хто лякається тривог, той живе в тривозі. Люби тривогу. Вона тебе насторожить, підсилить, привчить дивитися в очі небезпеці. Той, хто боїться тривог, запобігатиме ласки твоєї. Ніхто не любить тривоги, а ти люби її. У тривожній ріці немає ні гадів, ні крокодилів. Перепочинь біля її берегів. Під тихими кущами ледачіють спокоєлюбителі і скорпіони.
О, рунвісти! Творіть тривогу — тривожте розледачілу уяву приспаних рабів. Будіть їх! Призвичайте їх до тривог, які несуть волю народові і безсмертя подвигам Вашим!
5. Ти любиш коротку дорогу? Чесна дорога ніколи не була легкою. На короткій дорозі мало див, пригод, перешкод, змагань, краси, хвилювань, скарбів. Там, де немає перешкод, немає перемог. Що варта людина, яка коротає вік на дорозі короткій? Її уява обмежена, її почуття бідні, її ум безкрилий. Хто не літає, тому крила непотрібні, він стає плазуном.