4. "Учителю, Ви навчаєте, що "Людина повинна людині дарити добрий настрій"". Як це робити?
- Стрінувшись з доброю людиною, думай: "Хочу, щоб ця людина була щасливою, стрінувшись зі мною. Не зажурю її грубими словами". Як це робити? Дуже просто. Розмовляючи, вживай гарні слова, вкладай у слово душу свою, почуття світлі. Бо слово без душі — колосок без зерна.
Даруй людині добрий настрій. І пам'ятай: ти своїм виглядом, інтонацією слова, теплим усміхом, чемністю і тактом створюєш між людьми думку про себе.
Очевидно, є негідники, які майстерно грають ролю порядного чоловіка, але гра навіть добре виконана, ніколи на людей так сильно не діє, як непідкупна справжність. Нещирість людьми пізнається по одному слові, по інтонації мовлення. Інколи вистачає малої дрібнички, щоб пізнати гру (вдаваність) нещирої людини.
5. "Як же людям дарувати добрий настрій, коли в мене в самого завжди настрій поганий, і сам я не знаю чому?"
- Є люди, які сумні ходять навіть тоді, коли немає причин сумувати. Є люди, які ходять веселі навіть тоді, коли немає причин веселитися. Скажи мені, з якими людьми ти хотів би їхати в дорогу?
Та людина, яка має вигляд завжди похнюплений, своєю присутністю гнітюче впливає на людей, від такої людини люди стороняться. І кажуть: "Може й добра людина, та все понура, мовчазна, а коли й говорить, то тільки про справи безнадійні, не бачить у житті світлих кольорів. І навіть тоді, коли їй хтось розповідає про справи успішні, веселі, вона до них ставиться з підозрінням". Або кажуть: "Людина добра, але інших людей ущемлює постійними докорами, в'їдливою прискіпливістю, і створює поганий настрій".
Побратиме, той, хто навчився подобатися людям, багато навчився. Не легка ця наука і не для всіх вона доступна. Та той, хто збагнув таїни її чарівности, ніколи не буває бідною людиною, в його житті багато сонця, приятелів, приємних вражінь, радісних днів.
А радісні дні це ж здоров'я, а здоров'я — вірний друг життєвого успіху, довголіття. Сумні, завжди похнюплені і ніколи нічим незадоволені люди не мають доброго здоров'я (злі настрої шкідливо впливають на їхнє здоров'я).
6. "Як же я можу бути лагідним, коли я в клопотах, я б усіх бив, рвав би, як мотузку? Такі почуття, я думаю, кожній людині властиві?"
- О, побратиме, і тигр стає лагідним, як з'їсть козу. І кози, добре знаючи ці риси тигрячого характеру, без страху пасуться біля тигра, та в слушну хвилину (керуючись інстинктом самозбереження), вони швидко зникають. У зголоднілого тигра лагідности немає.
Благородна людина та, яка є благородною і в щасті, і в нещасті. Особливо у клопотах умій володіти своїми почуваннями. Не проявляй грубіянства, бо грубіянство збільшує клопоти. Ніколи не втрачай поваги сам до себе і до побратимів своїх. Коли навіть великі клопоти не захмарили твого обличчя, і воно й у клопотах лагідне, натхненне, значить володієш ти шляхетною душею і добрі люди ніколи не залишуть тебе.
7. "Учителю Леве Силенко, справа наша тяжка; всі знають, що вона дуже тяжка, наші люди привикли до ватиканського ярма, звикли стояти на колінах перед біблійними жидами і просити, жебрати у них спасіння, і ці звички рабські звуть "рідною традицією", "правдивою вірою", і дихають на Вас, Учителю, ненавистю, принижують Вас гірко, безсердечно. Що робити, щоб тяжка справа легшала?"
- Я ніде не казав, що моя духовна, наукова, організаційна справа тяжка. Для мене не те тяжке, що тяжке, а те, що не властиве інстинктові тіла мого.
Праця тяжка, невимовно тяжка, але корисна для мого народу, дає мені душевну радість, велике натхнення.
Там, де є душевна радість, тіло самонаснажується невичерпними силами. І я готовий її (працю, корисну для народу) виконувати до останніх хвилин мого життя. І коли не матиму сил ходити, лазитиму; коли не матиму сил лазити, лежатиму, і, лежачи, виконуватиму ту працю, в ім'я якої я живу, інакшим я бути не можу.
Лінивство, втеча від праці тому, що вона тяжка, справа небезпечна для людини. Той, хто лінується думати, стає розумово слабкою людиною. Мільйони "частинок", які втілені в клітинах мозку, гинуть тому, що вони не навантажені працею.
Праця тяжка легшає, коли ти її щодня пробуєш виконувати так, як тобі дозволяють твої сили. Я вже говорив, що для мене не існує легкої чи тяжкої справи — головне: справа корисна для народу чи ні? Коли вона корисна, ми її повинні, не шкодуючи сил, виконувати, щоб сили наші міцніли, щоб ми були світлоносними людьми світу!
8. "Учителю Лев Силенко, мені моя добра мати передала, як спадщину роду нашого, сміх. Розумний сміх. У нашій хаті всі сміялися. І люди казали "там живуть щасливі люди". Жили ми в недостатках. Та ніхто не мав нахилу до понурости, нарікань на долю, ніхто ні в кого не просив співчуття.