- Ми, рунвісти, повинні інтереси Рідної Української Національної Віри ставити на перше місце. А інтереси особисті — на друге. Коли ми будемо людьми такої високої громадської і особистої моралі, ми здобудемо — ми завоюємо славу кращих людей України і Світу.
"А що станеться з нами, коли ми свої особисті інтереси поставимо вище інтересів Рідної Віри. І будемо самі себе потішати, що якось воно буде. Інші люди добру справу робитимуть за нас. Бо ми за особистими справами часу не маємо?"
- Нічого особливого не станеться. Проживши вік, відійдемо з світу цього. Потомки наші (діти, внуки, правнуки), історію життя нашого вивчаючи, соромитимуться нас. І вони скажуть: "Батьки наші були людьми сіренькими, буденними. Не мали вони ні натхнень світлих, ні дій благородних. Вони від чужовір'я відійшли, а присвятити себе святій Рідній Вірі не здібні були. Знеславили самі себе рабською прив'язаністю до споживацьких способів життя".
Про самолюбство, самовпевненість і самопохвалу скажу тобі таке. Десять століть професійні архиєреї чужовір'я вбивали у нашому народі почуття самолюбови, почуття самовпевнености і самопохвали, щоб перетворити його (народ наш) у смиренних овець стада Христового, правильніше кажучи — попівського.
Побратиме, люби сам себе. Люби сам себе гідністю. І пам'ятай: той, хто не любить сам себе, ніколи не любитиме ближчих своїх. Той, хто не любить сам себе, той і не поважає сам себе. І не шанує слова свого. І не виконує узятих на себе обов'язків.
Спитай сам себе: що вартий той народ, який не любить сам себе? Англійці люблять самі себе; вони впевнені самі в себе, вони хвалять самі себе. І такими є — жиди, німці, москвини, французи, араби, італійці та інші достойні народи. І зайці.
9. "І зайці? При чім тут зайці? Знаю — жартуєте".
- І заєць любить сам себе, він певний сам у себе. І він своєю швидкістю хвалить сам себе. Заєць не глупий — він не жде поки вовк почне його хвалити, що він смачний.
Той, хто не впевнений сам в себе, ніколи не буде впевнений у побратимів своїх. І підозрюватиме їх. І ширитиме всюди підозріння до них. І це зрозуміло — як же він може бути певним за інших, коли він сам за себе не певний.
Той, хто не здібний сам себе похвалити своєю достойною працею, своєю щирою жертвенністю, своїм подвигом, своєю побратимською вірністю, той є людиною жахливою, нестерпною. І не ждіть, щоб така людина найкращу людину хвалила, любила. Ні, вона їй заздрить. Вона сама не здібна довершити доброї справи і ненавидить ту людину, яка добру справу довершує.
Той хто любить сам себе, той уміє цінувати любов, знає радість і сльози любови. Той, хто любить сам себе, той дорожить честю своєю, дорожить словом своїм, дорожить ім'ям роду свого. Той, хто не любить сам себе, небезпечний. Він ненавидить весь світ: бо як же він може любити світ, людей, коли він навіть сам себе не любить.
Я кажу: "Побратиме, ніде не реклямуйте, що ви самі себе не любите. Бо ніхто вам не повірить. Навіть той, хто вмотивовано і щиро доводить, будучи не злою людиною, що сам себе не любить, він насправді сам себе любить несвідомою любов'ю. Він любить сам себе інстинктом самозбереження".
Ті, які маніжаться, знизують плечима і ніби підкреслюють, що вони такі скромні, такі не самолюбні (похвал не люблять, доброго слова про себе не люблять чути) є хитро замаскованими жорстокими егоїстами. Вони небезпечні тому, що не щирі самі з собою і з ближніми.
Вони не знають, що мати-Природа кожну живу істоту обдарувала самолюбов'ю. Лев любить сам себе, собака любить сам себе, орел любить сам себе. І всі вони, люблячи самі себе, діляться з дітьми своїми крихтами їжі і теплом серця свого.
Побратими, люблячи самі себе, вірячи самі собі, хвалячи самі себе, ділімося самі з собою крихтою хліба, краплею води і теплом серця свого.
10. "Чи можна всяку любов до себе оправдувати?"
- Ні. Монах, який над берегом Дніпра сам себе замурував у печері і демонструє своє відречення від сонця, від щебету пташок, щоб спасти свою душу, є хворобливим самолюбом. Він в ім'я спасіння своєї темної душоньки і поселення її у царстві небесному, відрікся від рідного народу, і зовсім не дбає про справи Вітчизни своєї.
І є люди (сучасні світські люди), які люблять самі себе хворобливою любов'ю: такі люди усіх ненавидять, усім заздрять, усім недовіряють. Вони не люблять належати до громади. Вони замкнуті самі в собі. І таких людей майже не можна бачити в активному громадському житті.