"Учителю, кажете: "Ми, рунвісти, повинні інтереси Рідної Української Національної Віри ставити на перше місце, а інтереси особисті — на друге. Отже, ми повинні не себе любити, а Рідну Українську Національну Віру?""
- Ми і Рідна Українська Національна Віра — матеріяльна і духовна суть одна. У нас же є святий закон: ВСІ ЗА ОДНОГО ОДИН ЗА ВСІХ. Той, хто є господар сам над собою, той, хто любить своє особисте господарство і ставить його інтереси на друге місце, а інтереси Рідної Української Національної Віри — на перше місце, робить це з достойної любови до себе, а не з ненависти до себе чи до свого особистого господарства. Він знає: громада Рідної Віри — родина його. Він — її достойний і гордий син.
11. "Чому в деяких людей немає "Чому?" Є в цьому якась вада характеру — на неправильний шлях спрямоване мислення?"
- Найгіршою стороною характеру раба є те, що він майже ніколи не здібний ставити питання "чому?".
Сталася помилка, поразка, сварня, неясність, затримка, суперечка, раб, бачачи все це, сліпо обурюється, осуджує все і всіх. Він нарікає, картає, обмовляє авторитетних провідників. Він вживає лайливі слова. Та ніколи він не ставить питання "чому?".
Ми, рунвісти, не є рабами. Щоб не сталося в нас (навіть щось найприкріше, найболючіше, найнеприємніше), ми ставимо питання "чому?".
Поставивши питання "чому?", уміймо спокійно і всесторонньо дослідити справу. Не робімо швидких гарячкових висновків і осуджень.
І головне: завжди стіймо по стороні тих людей, які діють на користь Об'єднання Синів і Дочок України Рідної Української Національної Віри.
Уміймо пізнавати тих людей, які прагнуть бути у проводі, будучи людьми лінивими, боязливими і скупими. Їх до проводу не можна допускати тому, що вони, ставши провідниками, своєю лінивістю, боязливістю, скупістю будуть всім давати злий приклад. Усім, хто помиляється, даваймо нагоду виправити помилки.
Керуймося всюди і завжди розумним священнодійством: ми, рунвісти, зерно, а душа народу — поле. Впадімо зерном любови і вірности в душу народу, щоб в народі буйно врожаїлася Рідна Українська Національна Віра.
12. "Яке в нас, рідновірів, має бути ставлення до багатства? Христос сказав стрічному, щоб він роздав свій маєток і тоді йшов з ним. Маркс сказав, що тільки пролетар є надійною силою в боротьбі проти капіталіста. Чому вони так однозгідно казали — є в цьому якась стратегія перемоги чи нехіть до приватної власности?"
- Я кажу: любіть багатство (багату хату, дорогі річі, гарні меблі, багатий одяг) так, щоб воно служило Вам, Рідній Вірі.
І будете ви щасливими, вільними і мудрими людьми. І діти ваші будуть вашими, і Вітчизна ваша буде вашою.
Коли ви любитимете багатство (багату хату, дорогі річі, гарні меблі, багатий одяг та інші свої маєтки) так, що забудете самі про себе, про Рідну Віру, про матір-Вітчизну свою, станете ви рабами темними, тренованими попихачами німецькими, жидівськими, москвинськими.
І хата ваша розвалиться. І дорогі речі ваші постаріють. І гарні меблі ваші погниють. І багатий одяг ваш стане дешевим. Багатство зробить вас нещасними людьми. Бо не багатство служило вам, а ви служили йому.
Не маючи продуховленої душі, не маючи Рідної Віри, не маючи рідної мудрости життя, не знаючи історії народу рідного, ви і дітям своїм нічого рідного не дали. Ви дітям своїм не показали рідної дороги життя. І вони пішли від вас, самі себе не знаючи, самі себе ненавидячи. І щезли у морі забуття.
Христос так, як і Зороастр, Будда, Могамет знав, що людина не може бути вільною, коли вона сліпо прив'язана до свого маєтку. І ставить свій маєток вище віри своєї, вище переконань своїх. Вона, боючись утратити маєток, приховує погляди свої. Хитрує і маневрує, щоб і приятелям, і неприятелям догодити.
Той, хто лишив маєток і пішов за Христом, не боявся утратити те, чого він не має. Він не прив'язаний до земних благ. І тому готовий творити подвиги. І своїми подвигами роззброювати багатих. Я вже казав, що велика віра там, де великі подвиги.
Найбільш безстрашні ті, які крім життя, нічого не мають: знали про це Маркс і Лєнін. Наприклад, москвинські гнані і голодні пролетарі штурмували палаци, щоб у них замешкати. І вони замешкали. Вони (пролетарі), вірніше — їхні вожді стали красними графами, баронами, маршалами — жорстокою кастою лєнінського дворянства. Нічого не змінилося — білий барон став пролетарем, а пролетар став красним бароном. Маркс таку зміну мешканців палацу зве клясовою боротьбою.
13. "Так воно було всюди і в різні епохи людства: одні обожнювали Будду, а інші — проклинали Будду. Одні казали: "Ісус — Син Божий", а інші — "Ісус — безбожник, авантюрник, неморальна людина, самолюб, демагог". І так і в нас є: одні Учителя шанують, а інші — обмовляють, глузують. Кажуть, що Учитель має твердження помилкові. І що на це відповідати?"