4. "Москалі — чужі люди", — учить Тарас Шевченко. Москалі, вторгнувшись в Україну-Русь, під гаслом "возз'єднання двох народів", розсварювали гетмана з полковниками, полковника — з полковником. І потім Москалі грали ролю суддів-миротворців. Хто хилився у сторону Москви, той був оголошений справедливцем і обласканий грамотами дворянськими. А хто ні — гинув з тавром церковної анатеми, з тавром "ворога народу"".
- З історії знаємо: політики білої і червоної Московитії — досвідчені професійні вбивці. Вони, сховавши під полою закривавлену зброю, біжать в народ і кричать: "Ловіть убивців!" Народ, хитро обдурений убивцями, хапає невинних людей. Убивці катують невинних. І кажуть: "Така воля народу". Невинні люди, не витерпівши москвинських (татаро-монгольських) способів катування, признаються у злочинах, яких вони не чинили. І гинуть.
5. "Чужинці (професійні душолови) ідуть в наші села й міста. Беруть хліб з наших гостинних долонь. І розчулюють наші душі оповіданнями про рай біблійний. Говорять так, ніби той рай є в їхньому розпорядженні: приєднуйся до секти, покажемо дорогу до раю, спасіння, прощення".
- Кажіть зайшлим і тим своїм людям, які попали під вплив зайшлих: "У нас є свій рай. Україна-Русь — наш земний і небесний Рай. Рай там, де душа добротна. Пекло там, де душа злочинна. У душі народу України-Руси є рай: українці не вторгалися на Кавказ, в Московію, Польщу, Чехію, Литву, Мадярщину, щоб на чужих землях умертвляти чужинців".
Славні чужинці, які побували в Україні-Русі, звуть її земним раєм. Згадаю достойного француза Оноре де Бальзака. Відвідавши нашу Вітчизну, він французам написав так: "Ви приїдете в Україну, цей Рай земний, де я запримітив уже 77 способів приготування хліба, все це дає високе поняття про винахідливість населення в комбінаціях найпростіших речей".
Єгиптяни, Греки, Юдеї, Латини, Німці знають: земний Рай там, де ростуть пшеничні паляниці, де земля медами і молоками текуча. Про те, що в земному Раю є 77 способів приготування хліба, не всім чужинцям відомо.
6. "Українців ніхто не родить: самі родяться, а от самі собі народити держави не можуть".
- Знаємо: людина родиться два рази. Українці тілесно родяться Українцями, а духовно — ні. І в цьому треба бачити їхню неспроможність відродити державу. Хто покликаний духовно родити Українця Українцем? Ватикан, Греко-православіє, Москва, Берлін, Пекін?
Коли чужоземні духовні сили родитимуть духовне життя Українця, Українець буде чужий сам собі. Українець в Україні не репрезентуватиме себе. Хіба такий Українець буде спроможний відродити державу?
Є народи, які до зубів озброївшись, підпорядковували чужі духовні сили (християнство і мусульманство) служінню своїм державним інтересам. Для одного народу віра християнська є матір'ю, а для другого — мачухою.
7. "Українці чужу матір називають рідною".
- Хто чужу матір називає рідною, той принижує себе і рідну матір свою. Пропагандивні гасла: "Греко-православіє — рідна мати наша", "Греко-католицтво — рідна мати наша", "Партія Лєніна — рідна мати наша" ображають душу Українського народу.
Скільки б ми чужих матерів не називали рідними, вони залишаться мачухами. Кожна мачуха по-мачушиному виховує сиріт. Українці, які є Українцями по походженню і по вірі, рідну матір називають рідною.
8. "Чужинці приходять в наші села і міста — учать нас моральности, добрим ділом займаються. Що їм казати?"
- Кажіть їм: Українці не хочуть бути по-чужому моральними. Українці, як народ здібний, мають свою мораль, притаманну своїй добрій вдачі. Так довго, як світ буде світом, Китаєць буде Китайцем, а Індус — Індусом. Пощо Індусам в Індії ширити китайські поняття моралі? Чи потрібно, щоб Араби в своїй хаті мали ізраельську мораль? Хіба можуть Японці відмовитися від японських понять моралі і прийняти москвинські?
9. "Чужинці хочуть волю дати українцям в українській хаті — що це означає?"
- Це значить, що Чужинці хочуть, щоб Українці в Українській хаті не мали Української волі. Маючи волю чужу, будуть її рабами. Рідна воля — рідне визначення волі. Народ, який рідного визначення волі не має, вільним не буває.
У Сімох Законах Правильного Життя оповідається про Українське визначення волі. Поет, який написав: "Праця єдина з неволі нас визволить, нумо до праці, брати!", не мав на увазі рабської праці.
Воля — вільна праця, праця для Святині Дажбожої, Вітчизни, народу, родини, особистого щастя. Праця для ворогів, які запроваджують неукраїнські порядки в Українській хаті, це рабство. Обминай працю, яка є рабством. Хто хвалить тебе за те, що ти ударно в рабстві працюєш, той узаконює культ рабства, обдекорованого орденами, медалями. Культ рабства приносить користь тим чужинцям, які експлуатують твою Вітчизну.
10. "З чого повинен народ у своїй хаті творити свою волю?"
- З вольового благородства. Чим благородніша нація, тим вона відважніше і пристрасніше відстоює свою незалежність. Воля до волі твориться з почуттів гордости. Чим в нації сильніше розвинене почуття національної гордости, тим їй легше єднатися і боротися, утверджуючи величність свого "я". Кожна нація має право мати визначене місце в історії Людства.
11. "Учителю Лев Силенко. Ви хочете дати народові волю?"
- Я показую народові дорогу до волі. Той, хто каже: "Даю волю народові", принижує духовні вартості народу. Повноцінний народ ставить справи волі вище всіх благ на землі!
Я кажу: володіти волею уміє той, хто має волю дисципліновану (виховану), в якій є культ рідного достойного провідника, культ державного життя. Бунтарська воля (воля для волі) — найкоротший шлях до рабства. Той, хто свавільне мислення вважає волею, є рабом. Свавілля — безконтрольність. Свавілець діє за власним переконанням, незважаючи на веління рідного провідника, і тому завдає шкоду громаді побратимів, і, оправдуючись, каже: як воля, так воля!
Хто бореться за волю, забувши про міць рідної держави, той будує на ріці взимку дім з льоду. І жде весни, щоб в домі потеплішало. Невпорядкована воля має трагічну долю: гинуть ті, які за неї боряться і вмертвляють її.
12. "З чого починати впорядковувати волю, щоб вона була міцною, творчою, славною?"
- Волю треба починати впорядковувати від впорядкування вдачі народу. Ми, українці, найстародавніші в світі хлібороби. Хлібороб -людина розумна, доброзичлива, статечна, має добре тілесне і душевне здоров'я. Стиль його життя робить його індивідуалістом і супереґоїстом. Він, як людина, залежить тільки від Ниви і Погоди. Підпорядкованість провідникові вважає приниженням особистої гідности.
Він (хлібороб) залюблений у тихе мирне життя. Оре, сіє, жне, молотить, меле: має хліб і до хліба. Щороку дає князеві данину. І жодних інших громадських обов'язків він не має. І ними мало цікавиться. Є в нього хотіння бути кращим за сусіда: мати кращу жінку, хату, гарніших дітей, корів, овець, мати багатший врожай, кращих коней, красивішого воза.