Выбрать главу

13. "Хлібороб любить мирне життя, бо всякі війни руйнують його господарство. Хіба хлібороби-трипільці мали мирне життя?"
- Археологи ствердили, що хлібороби-трипільці жили в селищах і городищах тисячу й більше літ, про жодні війни не чуючи. Вони вміли працювати, гуляти, пити, співати. Лю­би­ли красу і розумілися в ній: виробляли не­зрівняної чарівности мистецькі вироби. Мали радісні святкові обряди. І віра в них була при­родня, бадьора, радісна. Їхніми володарями (вог­нищанами-царями) були їхні рідні діди (пат­ріярхи). І їм вони корилися так, як діти — татові. Діди були особливо по­блажливі до вну­ків. Жорстокости не було то­му, що вона була непотрібна. Рід з родом ділився хлібом і водою, зріднювався. Справді, це був Рай земний.


І в цьому Раю земному виплекалася добродійна, хазяйновита і водночас анархічна вдача, далекі відгуки якої можна відчути й у народних піснях: "Гей, я козак, звуся Воля, Українець з Гуляй-поля". Анархічна (недис­цип­лінована) воля не витримала іспиту іс­то­рії. Перед її носіями життя поставило сувору вимогу: змінити вдачу, або раніше чи пізніше стати рабами якогось чужоземного сквер­ного племени такого, в якого вдача мисливська.
Я вже писав: життя мисливське вимагає від мисливців суворої дисципліни, культу провід­ника. Їхня воля строго впорядкована, відваж­на, спритна, вольова, цілеспрямована. І жорстока.
І коли ми, українці (хлібосольні орачі), не змінимо своєї вдачі сьогодні, то завтра не бу­де­мо здатні жити на волі навіть тоді, коли во­на нам буде історичними обставинами подарована.
14. "Наш народ многостраждальний тому, що не має держави".
- Однією з причин многостраждальности нашого народу є його угодовське переко­нання, що можна жити добре й без держави: під опікою того чи іншого чужинця, жебра­ючи в нього трохи більше волі, ніж він дає.
"Чи є вихід з цього дому много­страж­дання?" Є: українці зобов'язані у своїх інте­ресах (і тільки у своїх!) поліпшити (шляхом самопізнання і самовиховання) свою вдачу. Самополіпшення вдачі — шлях успішного вихо­ду з дому многостраждання.
15. "Чому християни перестають гріхів боятися? І виходить так: ідуть християни з Христом проти Христа?"