4. Дажбоже мій, Ти утвердив життя племени мого на землі багатій, на ній ріки солодководі, на ній сонце лагідне, на ній поля квітучі, на ній гаї співучі, і щедро обдарував Ти внуків своїх і волею, і любов'ю, і вродою, і силою, щоб були вони самі собою, і самі були творцями віри своєї, і щоб жили вони вічністю у вічності Твоїй, Дажбоже мій!
23. Молитва священної сповіді.
1. Дажбоже мій, живу я в ім'я волі, в ім'я сили і віри народу мого, і несу я в серці моєму болі і радощі народні. Благослови минуле Предків моїх, благослови майбутнє Потемків моїх, благослови хліб життя мого і здоров'я рук моїх, Дажбоже мій!
2. Дажбоже мій, почування душі моєї святі, бо чиста любов до народу — святість велика. Ніхто (жодні земні й небесні сили) не мають таких скарбів, щоб в мене купити мою любов до народу мого, благослови почування душі моєї, Дажбоже мій!
3. Дажбоже мій, я вірю, що мій народ безсмертний. Я працею достойною, яка приносить щастя ближчим моїм, обезсмертнюю душу мою в безсмерті душі народної.
Живу я для народу, щоб бути вічністю у вічності Предків і Потомків моїх. Я вірю, що не було б сучасного, коли б не було минулого і не було б майбутнього, коли б не було сучасного.
У рідному живе рідне, коли людина рідну віру має; благослови віру душі моєї і освіти, і освяти працю мою, Дажбоже мій.
4. Дажбоже мій, люблю я народ мій, бо любов'ю народу народжений я — любить мати дитину, дитина любить матір. І живу я радощами народу мого і тому душа моя на радощі багата. І живу я скорботами народу мого і тому душа моя на скорботи багата.
Живу я, щоб мій народ жив. Бороню я волю душі моєї, щоб мій народ мав волю. Дисципліновую я мислі мої, щоб мій народ мав мислення дисципліноване. Життям своїм я люблю Вітчизну мою, і тому моє життя моє, Дажбоже мій!
5. Дажбоже мій, я не вмію народ мій не любити, бо моя душа зріднена почуттями з душею народу мого, я не вмію Вітчизні не служити, бо кров моя зріднена з кров'ю Вітчизни моєї, я не вмію з неволею миритись, бо життя невільника я не зву життям, я не вмію з кров'ю вражою любитись, бо ворога шанувати — значить гідности не мати, моє невміння мене рятує від злого вміння, щоб я був вірним сином народу, Дажбоже мій!
6. Дажбоже мій, і юність моя, і літні дні життя мого служили вірно Вітчизні моїй, і любив я її і тоді, як був за ґратами, і тоді, як ішов у дні морозні лісами дрімучими, і тоді, як плакав людьми забутий, і тоді як був ласканий коханою, і тоді, як багатів, і тоді, як біднів, сповідь цю мою — слово щире душі моєї, прийми, Дажбоже мій!
24. Молитва священноєдности.
1. Дажбоже мій, з Тобою я є сам собою, з Тобою моя Вітчизна моя і моя воля моя, і моя віра моя, і моя мудрість моя, і я молюся Тобі, щоб мій народ мав волю духовну і вільно володів скарбами земними, Дажбоже мій!
2. Дажбоже мій, я є, бо Ти є і був я тоді, як родився Дніпро, і був я тоді, як родились степи, і був я тоді, як жили мати Лель і тато Орь, бо минуле живе сьогодні, бо несвідоме стає свідомим, бо потомки мої, які житимуть тисячі літ від дня народження мого, втілять в собі образ мій, Дажбоже мій!
3. Дажбоже мій, вислухай молитовну сповідь душі моєї, я — українець, лежало поколене серце моє під мурами Батурина, прикутий був я у галері турецькій, в льоду кам'яніла голова моя на берегах соловецьких, поламані були руки мої у підвалах совєтських, осліплений був я отцями ізуїтськими, покалічена була душа моя у божницях Візантійщини, у школах Московщини, горів я на вогнищах орди Монгольської, орди Московської, орди Тевтонської, і воскресав я силою оновленою так, як весною воскресає мати-Земля, і перелякані моїм воскресінням умирали кати Вітчизни моєї, і жив я і живу я, і вічно житиму вічністю народу мого, я — українець обезсмертнений Тобою, Дажбоже мій!
4. Дажбоже мій, ішов я вперед, щоб жити і людей любити. І ніс я високо серце моє, щоб все, що низьке — лякливість і зрадливість, глупість і скупість, не вторгалися в душу мою.
І в дорозі ранили мене, і кров моя, як сонце червона, полилася, і радість зі мною обнялася, бо то не кров моя гаряча ллється, а любов моя до Тебе, Вітчизно святая моя — звеличуйся теплом моєї вірної синівської крови — єднаюся я з сонцем Твоїм, єднаюся я з золотими полями Твоїми. І кров моя вливається у святеє серце землі Вітчизни моєї, і житиме вона у серцях братів моїх, у маках степових, у травах духмяних, у поцілунках коханих, у ласках материнських, у подвигах богатирських, Дажбоже мій!
25. Молитва самобутнього любомудрства.
1. Дажбоже мій, у Світі Твоєму сонця багато і щедрот багато, і краси, і любови багато, і покликав Ти Людину, щоб вона любила Людину, і щоб добра душа жила мирно з доброю душею, і щоб в ім'я Твоє множився і здраствував рід внуків Твоїх, і щоб була творча згода між ними, і щоб мудрішала любов їхня і множилися багатства їхні, і врожаїлася сила їхня богатирська, і щоб між ними світився Заповіт Твій — хто зраджує рідну віру, той калічить душу свою, і стає жителем у будинку неволі і страждань, о, святі Закони Твої, Дажбоже мій!