Выбрать главу

Юдеєць, що був одружений з ґойкою, від­рі­кався від такої жінки і від дітей нею народ­жених. Юдейка, що була одружена з ґоєм, від­рікалася від такого мужа і від дітей, що були від нього народжені. Адольф Гітлер, знаючи мудрість Ездри, забороняв німкеням одружу­ватися з чужинцями.
94. «Енциклопедія Британіка» (у книзі 9, ви­дання 1973 року) на сторінці 18 зазначує, що «Ездра — основоположник модерного юдаїзму», «він відбудував Жидівський закон». Він тільки тим юдейцям, які мали чисту жидівську кров, повідомив у Єрусалимі біля воріт гекалу, що в юдеїв був Авраам, були Ісаак, Іаков (Ізраель). І був Мойсей, який водив племена гибрейські по Синаю. І дав їм «Закони Господа Бога Єгови».
Не сказав Ездра юдеям, що «Тораг» почав писати у Вавилоні Езикіел. А він (Ездра) закінчив писати. І ось тепер ці важливі святі писання, привізши з собою з Вавилону, читає. Юдеї думали, що писання Мойсея «ось зна­й­дені в руїнах Соломонового храму. І тепер їх читає Ездра».
Мудрий той, хто вміє не тільки мудро думати, а й вміє мудро мудрість народові пе­ре­дати. Не про все мудре й правдиве говорить мати дитині своїй, щоб її (дитину свою) щасливою зробити. Мати знає — дитині по­трібна чарівна казка, яка б її почування обла­городнювала, розвивала її уяву і вчила її відваги і розсудливости.
95. Щасливий жидівський народ, що має таких великих синів як Езикіел-Ездра. Вони свій народ поставили у центрі світу. Вони звеличили національного Жидівського Бога Єгову-Саваота, проголосивши його світовим Богом. І головне те, що вони для підсилення авторитетности своїх писань, усюди вживали магічний спосіб впливу на людей, мовляв, не я говорю, то «Так говорить Господь Бог Са­ваот».

Гекал збудований в епоху життя Ездри був більший, як Єрусалимський гекал — храм збу­дований Соломоном. Архиєреї і єреї чужовір'я співають, виспівують і промовляють з'юдаїзо­ваним українцям про чудо на світі цьому. Про синагогу-храм Соломоновий. Архиєрейська солодка оповідь — справа одна, а дійсність — справа друга.
96. У часи царя Соломона юдеї ще не мали ґрунтовних житлових будинків. Жили вони у шкіряних наметах так, як і пастухи сусідніх народів. І тому не дивно, що для них Соло­монів храм виглядав як велетенська світова будова.
Справді ж «храм, що його спорудив цар Соломон Господеві, шістдесят локтів зав­дов­ш­ки, двадцять локтів завширшки і тридцять локтів заввишки» (1 кн. Царів, гл. 6, 2).
На основі писань «Біблії» бачимо, що слав­ний Соломонів храм був такий великий, як велика крита соломою глиняна сільська ук­раїнська хата. Та справа не в величині храму, а у великій священній вірності, яку мали юдеї до храму своєї рідної віри. І в цьому сила їхня. І в цьому слава їхня. Ездра бачив, що тільки той народ, в якого є почуття вибраности, ви­нят­ковости, здібний здійснювати справи ви­брані, виняткові. По-релігійному ось це по­чуття вибраности він прагнув привити чадові своєму.
97. «Світова Біблія», видана в Ню Йорку в 1973 році, на 165 сторінці пише, що «Є мірку­вання, що Ягве був одним з багатьох богів». І тільки пізніше «Ягве став Єговою, якого назвали єдиним Богом-Творцем неба й землі». Щоб ці слова були зрозуміліші, я розповім про історію переходу Ягве з позиції бога-гро­мовика на позицію універсального Господа Бога Єгови.
Шадай — ориµінальна аккадсько-халдей­ська назва Бога. Гибреї (потомки Халдеїв), перебуваючи на просторах Синаю, поклоня­лися багатьом богам. Та Шадай був головним їхнім божеством. (Слово «Шадай» значить «Бог-гора»). Гибрейський Шадай жив на горі Синай так, як грецький Зевс на горі Олімп.
98. Рабіни знають, що «Є підстава тверди­­ти, що між стародавніми Гибрейськими пле­менами практикувалося поклоніння місяцеві. Перший день нового місяця (Годеш) відзна­чав­ся як свято», пише на сторінці 238 в Пер­шій книзі Жидівська енциклопедія «Жидів­ський Народ», видана в Ню Йорку в 1955 році. І тут же (на 237 сторінці) пояснює, що є «Факт, що ім'я Ягве (Єгова) було абсолютно незнане ізраельтянам».
Виникає питання: якщо Гибрейським пле­менам «Господь Бог Ягве (Єгова), який 7000 разів згадується в «Біблії», був абсолютно незнаним Божеством для ізраельтян, то коли і при яких обставинах вони (гибреї-ізраель­тя­ни) з ним познайомилися? Тобто, як сталося, що бог-громовик Ягве став «Господом Богом Ізраеля». Досліджуючи ім'я біблійного «Гос­пода Бога Ягве» (Єгови), я глибоко відчув (відчув інтуїтивно і на основі довгих дослідів), що в українському слові «ява» зачаровані таїни історії Людства.