Выбрать главу

122. І немає сьогодні для архиєреїв жодного значення, що Христос — мітичне божество. Головне основи духовної науки, які пов'язані з іменем Ісуса Христа. І ось цими аргументами архиєреї (старші жерці християнізму) роззбро­ю­­ють майстрів християнського атеїзму. Май­стри християнського атеїзму: внук рабіна Карл Маркс і учень греко-православної семі­нарії Йосип Джугашвілі (Сталін) в уяві своїх сповідників також вже напівмітичні боввани.
123. Не без підстав Ездра вважається основоположником юдаїзму. Він також (крім «Торагу») є автором книг «Паралепоменон» (Хроніка). Він є автором Книг Негемиї, Дани­їла, Естер. Він оформив книги Езикіела. (Піс­ля смерти Езикіела писання Езикіела були передані Ездрі).
Історики Павло Бернштейн і Роберт Ґрін у книзі «Історія Цивілізації», виданій в Ню Йорку в 1961 році, на сторінці 23 пишуть, що «Ездрі належить похвала за те, що він дав «Торагу» (П'ятикнижжю Мойсея») важливе становище».
124. І так — знову продовжую розмову про Заратустру. Є три найбільш відомі дати життя Спітами Заратустри: 630-553, 628-551, 618-541. Іранці вважають, що їхній рідний Учитель Заратустра помер в 583 році до «нашої ери».
У «Гатах» — священних піснях Заратустри, Заратустра — історична особа. Його поведін­ка й мислення обумовлені обставинами земного життя. Він — великий мудрець, релі­гійний реформатор, сила й краса глибоких почувань.
Він має вірних приятелів, які вивчають напам'ять його промови і передають людям. Він має хитропідступних ворогів, які його принижують, переслідують і ширять про нього глумливі оповідання.

125. У «Авестах» — священних книгах Заратустріянізму, Він (Заратустра) осяяний божественним ореолом. Діє Він, як Надлю­дина, божество. Між Ним і Богом (Агура Маздою) ведуться розмови про світ і людей.
Є загальне переконання, що Заратустра не був збагнений Його сучасниками тому, що Його розум і Його почування були ознамено­вані зовсім новими (незвичними) розуміннями Бога і моральних вартостей життя.
Усе нове (навіть тоді, коли воно має най­благородніші основи) сприймається зви­чай­ними людьми з недовір'ям. Або — з ненавис­тю чи заздрістю. Мовляв, така проста й зро­зуміла справа, чому не міг її хтось інший по­чати, більш поважний, чому почав Заратуст­ра! Усі великі справи тому й є великими, що вони прості й викликають подив.
126. У «Паглавах» (священних писаннях учнів Заратустри) Учитель Заратустра прого­лошений Богом. Він — син Божий (син Агура Мазди). Він веде розмову з Небесним Отцем. Чому учні Заратустри проголосили свого Учи­теля божеством? Вони, звеличуючи Зара­тустру, звеличили самі себе. Святий Павло, зве­личуючи Ісуса, звеличив сам себе, ставши вож­дем християнських громад. Католик, звели­чуючи папу римського, звеличує сам себе.
Істина вічна й мудра: діти, звеличуючи сво­го батька, звеличують самі себе, і в очах лю­дей вважаються порядними дітьми. «Та тяжко звеличувати непривітного батька». Краще звеличувати непривітного батька, ніж принижувати доброго.
127. Впродовж століть навколо історичної особи Спітами Заратустри постав чарівний божественний міт. Міт — зворушлива легенда хвилювала, єднала одновірів і вела їх на священні подвиги.
Іранці вірили, що Заратустра божество, а вони — діти божества. Вони вірили, що коли Заратустра народився, то Він усміхнувся. Всі добрі сили світу раділи, що Він народився. Усі злі сили світу, які вільно мандрували по землі у формі людини, тікали у підземелля, почув­ши, що народився Заратустра.
Є міркування, що Заратустра був чужими воїнами вбитий у святині. Є міркування, що Він, маючи 77 років, помер. Він був за оріян­ським обрядом осяяний священним вогнем Вічности. Є міркування, що Заратустра вос­крес і вознісся на Небо.
128. Могутній цар Персії Дарій Перший (522—486) — син царя Гиштаспи. Він — пра­вовірний сповідник Заратустри. Він визначив зміст свого духовного «я», проголосивши такі відомі в історії слова: «Я — Дарій. Агура Мазда дав мені допомогу тому, що я не був злим, не був неправдивим, не був тираном. Я володію згідно з справедливістю». Ім'я Дарій значить «Даруючий», санскритський корінь цього імени «да» значить «дати», «дарити».
129. Менандер Давсон у книзі «Моральна релігія Заратустри», виданій в 1969 р. в Ню Йорку, (на сторінці 139) пише, що «Перші по­слідовники Заратустри великовпливові в сві­товій історії. Вони спричинилися до того, що визволили жидів з полону і помогли їм побу­дувати храм» у Єрусалимі. Що це значить?
Українська (або, як у стародавній історії зазначено, Кімерійсько-Скитська) кіннота, спаливши Ниневию (столицю Ассирії), дала можливість, як я вже згадував, поневоленим народам відновити свої держави на руїнах Ассирійської імперії.