Выбрать главу

148. Євангелисти мудрість Заратустри впро­вадили до Євангелії. На юдейський спосіб її перелицювали. Вірили, що про це ніхто ніколи не довідається.
Людський розум не всебічно передбач­ли­вий. Не передбачали євангелисти 1850 років тому, що Земля кругла, що постануть нові цивілізації і будуть відкопані старі цивілізації, що загинули п'ять чи чотири тисячі років тому.
ВИНИКАЄ ПИТАННЯ: ЧОМУ ПРИ­НАЙ­МНІ ТИСЯЧУ чи п'ятсот років тому ніхто в Европі не виявив впливу Заратустри на «Старий і Новий Заповіти»?
Тому, що триста років тому ніхто в світі не чув про Сумеріян, Гіттітів і їхню релігію. Ніхто не знав, що собою являє «Біблія». Ніхто не знав справжнього походження христи­яні­зму — все було покрите темрявою таїн і охо­ронене догмами, і папською інквізицією.
І щойно в 18 столітті вперше европейці до­ві­далися, що у персів (сповідників науки Заратустри) у Бомбеї (в Індії) збереглися, про­лежавши тисячоліття, священні заратустріян­ські письмена.
149. І з Індії в 1723 році були вперше при­везені до Англії (до Оксфорду) «Євангелії» Заратустри. Та ніхто в Европі не міг їх читати. І француз Анкетиль Дюперрон в 1754 році прибув до Індії, щоб навчитися читати таємні книги заратустріянізму.
У 1771 році вперше в Европі появилися «Аве­сти» французькою мовою — і так пере­дові мислителі Европи довідалися, звідки творці юдаїзму і християнізму черпали бого­знавчі істини. Це й витворило в Европі пра­гнення зробити переоцінку євангельської ан­ге­ології, сатанології, есхатології.
«Гати» вперше на англійську мову були перекладені професором Мультоном і видані в 1913 році. Дослідник історії релігій світу Ґестінґс після видання «Авест» і «Гат», на­писав, що нарешті розум Европи довідався, що «Заратустріянська релігія була релігією жит­тя в аристократичному значенні цього слова» («Енциклопедія Релігії і Етика»).

150. І стало відомо, що християнська ре­лігія не створена з оригінальних чуд Ісусових і з оригінальної науки Ісусової. «Ввійшовши в жидівські доктрини і через цей фільтр про­йшовши, заратустріянізм вплинув на христи­янську теологію», — пише на 205 сторінці Р. Ґіршмен у книзі «Іран», виданій в США в 1965 році. Заратустріянізм, пройшовши через фільтр юдаїзму, втілився у християнізмі в той спосіб, що легенди, створені персами про За­ра­тустру, були приписані Ісусові, очевидно при­стосовуючи їх до юдейських обставин і на­даючи їм юдейське біографічне оформлення.
151. Якщо безупереджені дослідники історії релігій світу устійнили, що християнізм збу­до­ваний на духовних основах Заратустри, Кріш­ни, Будди, то виникає питання: був Ісус істо­ричною особою чи ні? На це питання я даю відповідь у праці «Будда, Бог і християнізм».
Заратустра перший визначив, що перед престолом Бога (Агура Мазди) є сім добрих духів. Іоанові Богословові це поняття Заратустри сподобалося. І він нічого про Заратустру не згадуючи, написав: «благодать вам і спокій від того, що є, що був і що прийде, і від семи духів, що перед престолом його» (Откритіє Івана Богослова, 1, 4).
152. Заратустра на основі староукраїнської (Оріянської) віри учив, що «Праведне Сонце — син Отця Небесного».
Русич-ратай під час сходу сонця молився на полі: «Святе праведне Сонце, милий Боже, любе світло наше».
Маттей, позичивши від Заратустри мірку­вання про Сонце — сина Бога Отця, написав: «Тоді праведні сіятимуть, як сонце в царстві Отця свого» (Маттей, 13, 43). У Євангеліях Маттей написав, що перебуває «Сонце в царстві Отця свого». У Євангеліях Сонце є Божеством? Євангельське обожнене сонце не є євангельським.
153. Заратустра на основі Оріянської віри учив, що на світі є сини Світла і є сини Тьми, сини Тьми підуть у тьму. Ці поняття у дохристиянській Русі (Україні) визначені словами «Білобог» і «Чорнобог».
Маттей, позичивши від Заратустри при­ваб­ливе поняття про діяння двох сил проти­лежних (ворожих), переосмислив їх майже до непізнання. Він написав: «сядуть з Авраамом, Ісааком, Яковом у царстві небесному, а сини царства будуть повикидані в темряву над­вірню: там буде плач і скреготіння зубів» (Мат­тей 8, 11—12).
154. Наші предки (Святослав і його прав­доносні воїни — достойні сповідники віри батьків своїх) вірили, що є рай (вирай, порай) у значенні «світ вічної квітучої приємности».
В часи Заратустри в Ірані слово «порай» чи «вирай» вимовлялося як «пайридася». Сьогодні вчені визначили, що іранське (пер­сіянське) слово «пайридася» вживається евро­пейцями як «парадайс».
«Християнське слово «парадайс» було взяте від персіянського слова «пайридася», — пояснює на 172 сторінці «Світова Біблія», видана в 1973 році в США.