Але…
— Де Ліра? — вигукнув він.
Заглибина під скелею була порожня. Ліра зникла.
Проте на тому місці, де вона лежала, таки щось залишилося. Це був Лірин полотняний рюкзачок, і за його вагою хлопець відразу зрозумів, що алетіометр і досі всередині.
Він уже хвилину стояв, хитаючи головою. Це не могло бути правдою, але… Ліри немає, Ліру захопили у полон, Ліра зникла!
Дві темні постаті сторожів поруч із ним не рухалися, але він почув:
— Ти мусиш піти з нами. Ти потрібен лорду Ізраелю, тож не гай часу: сила ворога зростає щомиті. Шаман повідомив тобі, яке завдання на тебе очікує. Іди за нами та допоможи нам перемогти. Ходімо з нами, зараз же.
А Віл усе переводив погляд з ангелів на Лірин рюкзак і назад, проте не чув жодного сказаного йому слова.