IV
Входить Усачиха.
Усачиха. Там тебе мамаша шукає в конторi. Малому твоєму кепсько. Вмирає.
Оля (схоплюється). Боже ж мiй, господи! (Вибiгає, забувши про кошик).
Лундишев (мимрить). Вона менi курку… менi курку… (Виходить).
Усачиха (сама). Побiгла i кошолку забула з куркою. Сказано, вiтер в головi. (Озирається). Е, була не була. (Пiдходить до кошика). Все одно хлопець помре, не дiжде. (Бере курку з кошика i ховає пiд хустку). Удруге не кидай. Наука. (Iде до виходу). Ой, лишенько, когось несе!
Входить комiсар вiйськових поїздiв.
Усачиха. Комiсар! Пропала!
Комiсар (пiдозрiло озирається). Ти що тут робиш?
Усачиха. Я… нiчого, їй-бо, нiчого. Так i єсть! Пропала!
Комiсар. Це чий кошик? Твiй?
Усачиха. Та нi… це Че… Черевкової Ольки.
Комiсар. А, Черевко, — його менi й треба. Почекай тут. (Швидко йде в лiвi дверi, звiдки зараз же чути телефонний дзвiнок i голос комiсара). Так, так. Слухаю. Одержано. Особливого призначення. Гаразд.
Усачиха (метушиться з жахом по кiмнатi). Пропала! I втекти не можна, i кинути шкода. Якби де сховати… Ага! (Пiдходить до касового вiконця). Сюди! (Пiдiймає заслiнку вiкна i запихає туди курку, зачинивши знов вiконце). Сиди тут, падлюко, замiсть касира! Фу…
Комiсар (виходить з лiвих дверей). Ти знаєш, де живе машинiст Черевко?
Усачиха. Ще б пак не знати — знаю.
Комiсар. Веди мене до нього. Живо.
Виходять. Усачиха озирається на касу.
V
Повертається з перона Юркевич, знову сiдає на лавку. Увiходить Лундишев i Карфункель — обшарпаний, змарнiлий, але, як завжди, впертий i сердитий, з чемоданом у руцi.
Юркевич. А, це ви, гер Карфункель, добридень. По-старому чекаєте на поїзд?
Карфункель (сердито). Зальбадерей. Безглюзде запитання на вокзалi. Якi сьогоднi поїзди?
Юркевич. Та хто ж тепер це знає?
Лундишев. Мiшочний експрес, скорий — теплушка, кур'єрський — «сипняк-той свiт». Без пересадки. Спальнi мiсця — на даху, пiд небом.
Карфункель. Мiсочник… той свiєт? Зальбадерей. Нi. Менi не потрiбний такий поїзд.
Юркевич. А ви все не втрачаєте надiї? Щодня ходите довiдуватись про поїзди?
Карфункель (сердито). Я вже говорiль вам, що пiслязавтра мусиль бути дома — в Гейдельберг. Я мусиль робити там мiй годинник. Мiй генiальний дзигарi справжнього, дiйсного часу. О, лише тодi люди знатимуть, що таке час. Що таке — дер аугенблiк — один мить, якого тепер не помiчають.
Юркевич. То хiба не можна їх робити тут — цi вашi дзигарi? В Москвi, Петроградi нарештi?
Вбiгає захекана Усачиха.
Усачиха. А бодай вас жаба забодала! Знову наперлося повний вокзал. (Пробирається ближче до каси).
Карфункель. Зальбадерей. Єсть тiльки два чоловiка на свiтi, який може робити такий дзигарi. Я — Тобiас Карфункель, який їх придумав, i майстер Тобiас Рамiнгер, який може їх зробiль. Тобiас Рамiнгер, великий дзигармайстер з Гейдельберга. Ха! Ось чому я чекаю на станцiя мiй поїзд.
Усачиха тим часом пiдiйшла до самої каси i заступила собою її вiконце.
Юркевич. Чекаєте одинадцять мiсяцiв?
Карфункель. Одинадцять мiсяцiв, одинадцять рокiв, одинадцять хвилин. Вi по-старому нiчого не розумiль ауф час. (До Усачихи). Пардон, мадам, — менi треба в каса. О, нерозумний учень, — не пам'яталь нi один мiй урок. Вi чуєте? Менi треба в каса!
Усачиха (розгублено, проте не поступаючись). Та на бiса тобi каса, марудо!
Карфункель. Менi треба узнаваль поїзда. (До Юркевича). Одинадцять рокiв! Хiба не здавалося вам вiсiм рокiв тому двадцять чотири хвилини за цiлий рiк? А коли вас мусили розстрiлять — як вi рахували тодi вашi хвилини — по який годинник?
Юркевич. Так, це правда… Але тодi були хвилини — ви ж чекаєте, майн гер, цiлий рiк.
Карфункель. Хвилини, аугенблiкен, мить, рiк! Де вага, де мiра для цей лiчба? Тiльки на моїх майбутнiх дзигарях можна буде це пiзнати. Тiльки тодi ми пiзнаємо, який справжнiй мiра той чи той секунда, той чи той пiвгодина, тих чи тих десять рокiв. Цi дзигарi покажуть, що деякий пiвгодина займає не бiльше мiсця, нiж деякий рiк. I що iншi десять рокiв взагалi нiчого не вартi — не займаль нiяке мiсце.
Юркевич (береться за голову). Це божевiльна химера. В мене починає болiти голова, коли я вас слухаю.
Карфункель. Значить, дурний голова. Абер в мене немає часу — з вами балакати. Менi треба узнаваль мiй поїзд. (Розсердившись), Потурбувалься пропускать мене в каса!
Усачиха. Та яка тепер каса! Там нiкого немає!
Карфункель. Як немає! Я сам чув розмова унд шум. Там єсть один касир.
Юркевич. Та що це ви, майн гер, — яка тепер каса!
Усачиха. Iди, iди! Насупився, як король пiковий, i лiзе. Нiчого очi вилуплювати — я сама трефова дама — зась.
Лундишев. Та з вас, майн гер, кури смiятимуться.
Карфункель. Менi не треба курка — менi треба касир. (Вiдштовхує Усачиху i стукає у вiконце). Дi касе! Дас iст унергерт! Я буду скаржитись!
Усачиха. Пропала моя голубонька. Добрався-та-ки — нiмець проклятий.
З вiконця чути кудкудакання.
Карфункель. Вас? (Вiдчиняє вiконце, звiдки вилiтає курка). Що такий? Вас фюр ейне хенне! Що за один курка! (Хапає на льоту курку).
Усачиха (кричить). Вiддай мою курку, варвар!
Карфункель. Їх фраге нiхтс данах! Їх бiн урма-хер — я дзигармайстер, а не куроводник! Менi не треба нiяких курка!
Усачиха. А не треба, то вiддай!
Карфункель. Це не твоя курка!
Усачиха. Не моя! А ти звiдки знаєш чия? (Вириває в нього з рук курку i тiкає).
Юркевич. То це ж та сама, що Таратута…
Лундишев. Стривайте! Мадам! Продайте менi вашу курку!
Виходить за Усачихою.
VI
Карфункель (зазирає у вiконце каси). Дас iст нарренхаус. О, безумний час, коли курка в каса i немає нi бiлет, нi поїзд!
Юркевич. Так, майн гер, — бiлети у нас не в касi.
Карфункель. Не в касi? А де?
Юркевич. Їх дає революцiя разом з гвинтiвкою i наганом. I розпис в нас тiльки один — на фронт.
Увiходять Черевко i комiсар.
Комiсар. А паровози справнi?
Черевко. Паровози нiчого — витримають. Вся справа в людях. Вагонiв теж вистачить.
Комiсар. Ну, значить, орудуй. (Передає йому пакет). Ось наказ.
Черевко. Гаразд. Зараз зберемо осередок, а потiм i iнших.
Карфункель (виступає наперед). Гер комiсар! Менi треба поїзд. Я мусиль сiводнi їхати.
Комiсар (пише в блокнотi). Так.
Черевко. Поїздiв, товаришу, немає.
Карфункель. Як немає! В мене важлива справа! Я не можу загубить час!
Черевко. Зараз, товаришу, тiльки одна важлива справа — революцiя.
Комiсар (пише). I один тiльки час — революцiї. Значить, їдеш, товаришу?