Ось вони, двері до офісу Харла, з тонким шаром пилу навколо них. Форд знав, що той пил складався з мільярдів крихітних молекулярних роботів, які повилазили з деревини, щоб зібрати одне одного, відновити двері, розібрати одне одного і знову повернутися у деревину, в очікуванні нових пошкоджень. Форд на хвильку замислився, йому було цікаво, що це форма життя, але тільки на хвильку, бо в цей момент його більше цікавило власне життя.
Він зробив глибокий вдих і кинувся вперед.
Розділ 9
Артура мучило відчуття втрати.
А котись воно к бісу, подумав він, і відчув, що зараз йому потрбні якась допомога чи порада. Артур вирішив відкрити Путівник по Галактиці для космотуристів. Він пошукав розділ «Допомога», знайшовши, виявилось, що в ньому зазначається «Див. розд. ПОРАДИ». Він пошукав розділ «Поради», знайшовши, виявилось, що в ньому зазначається «Див. розд. ДОПОМОГА». Останнім часом Путівник часто робив подібні штуки, — може він також всередині весь розбитий.
Артур вирішив прямувати до Східного Рукава Галактики, де, за чутками, можна було знайти істину та мудрість, а якщо бути точним, то на планеті Хаваліус, яку населяли оракули, провидці та знахарі, а також піцерії на винос, бо більшість тутешніх містиків не були нездатні щось приготувати самостійно.
Однак, виявилось, що планета була якоюсь аж занадто тихою. Артур блукав вулицями селища, де жили найвидатніші пророки. В повітрі був ледь вловимий дух вимирання.
Він підійшов до одного з пророків, який саме збирався закривати свою крамницю. Вигляд у неї був не дуже процвітаючий. Артур запитав, що тут відбувається:
— Немає попиту, — буркнув той похмуро, забиваючи цвяха у дошку, яку тримав навпроти вітрини свого салону.
— Оу? Але чому?
— Потримай-но інший кінець — покажу.
Артур притримав незабитий кінець дошки, поки старий пророк забивав її. Потім той зник всередині будинку і за хвильку повернувся із маленьким приймачем Суб-Ета радіо. Увімкнувши його, він трохи погрався з частотами, а потім поставим на маленьку дерев’яну лавку, на якій зазвичай сидів і видавав свої пророцтва. Потім знову взявся за дошку і повернувся до забивання цвяхів.
Артур сів поруч із приймачем і почав слухати.
— ...буде підтверджено, — повідомив голос по радіо.
— Завтра, — продовжив він, — віце-президент Пофла-Віґус Рупі Ґа Стріп повідомить, що збирається балотуватися на пост президента. У свої завтрашній промові він...
— Перемкни на інший канал, — кинув пророк. Артур натиснув на клавішу пошуку.
— ... відмовився коментувати, — пролунало з радіо. — Наступного тижня загальне безробіття у секторі Забуш, — продовжував голос, — сягне найбільших величин з початку ведення статистики. У звіті, опублікованому наступного місяця...
— Знайди інший, — буркнув пророк роздратовано. Артур знову натиснув на клавішу.
— ...категорично це заперечив, — пролунало із радіо. — Наступного місяця королівське весілля між принцом Джід із династії Суфлінгів та принцесою Хулі Рауі-Альфійською стане найбільш популярною церемонією на Території Бьянджі за всю її історію. На зв’язку наш репортер Трілліан Астра із репортажем.
У Артура очі полізли на лоба.
Приймач вибухнув ревом натовпу та звуками духових оркестрів. Дуже знайоми голос промовив:
— Ну що ж, Крарте, це видовище, яке відбудеться в середині наступного місяця абсолютно неймовірне. Принцеса Хулі виглядає карколомно у своїй...
Пророк змахнув радіо з лавки на запилену землю, де воно зойкнуло, наче сполохане курча.
— Бачиш, з чим мені доводиться тягатись? — буркнув пророк. — Ось, потримай це. Ні, не те — це. Ні, не так. Цим догори. Та іншим боком, ідіот.
— Я ж слухав передачу, — запротестував Артур, безпомічно крутячи в руках молоток пророка.
— І всі робили теж саме. Тому це місце й схоже на місто-привид.
Він смачно сплюнув у пилюку.
— Ні, я маю на увазі, мені здалося, що там була моя знайома.
— Прицеса Хулі? Якби я стояв тут і вітався з кожним, хто каже, що знає принцесу Хулі, то мені знадобилася б нова пара легень.
— Ні, не принцесу, — заперечив Артур. — Репортера. Її звати Трілліан. Тільки от не знаю, звідки в неї прізвище Астра. Ми з нею з однієї планети. Мене вже давно цікавило куди вона поділася.
— А, та вона зараз по всьому часовому континууму. У нас тут не зловиш 3дТВ телеканали завдяки нашому любому-коханому Великому Зеленому Арклесезуру, але по радіо ти ще можеш її почути. Вона постійно носиться туди й назад у просторі/часі. Хоча вона й хоче десь осісти і знайти собі місце для стабільного життя, як і більшість панночок її віку. Але зрештою це закінчиться сльозами. Якщо вже не скінчилось.