Це підбадьорило Артура.
— О! — вирвалось в нього. — Чому б тобі не повторити це ще раз?
— Уже повторив.
— Хмм, — пробурмотів розчаровано Артур. — Звісно нічого добро з цього не вийшло.
— Першого разу мені вдалося врятувати себе завдяки своєму дивовижному і — я кажу це з усією скромністю — приголомшливому, геніальному, метикуватому мозку, спритності, вмілій роботі ногами та самопожертві.
— І що ж це за самопожертва?
— Я викинув половину своєї улюбленої і скоріш за все незамінної пари черевиків.
— І яким боком це схоже на самопожертву?
— Це був мій черевик! — прогарчав Форд.
— Здається у нас різні системи цінностей.
— Що ж, тоді моя краща.
— Згідно твоєї... а, та не зважай. Значить після того як ти дуже зопалу кинувся у вікно, а потім дуже розумно себе врятував, ти повторив все знову? Будь ласка, не кажи мені навіщо. Просто розкажи що трапилось, якщо це дуже необхідно.
— Я впав прямісінько у відкритий салон пролітаючого повз авто, пілот якого зовсім випадково натиснув кнопку катапультування замість перемикання пісень у магнітолі. В цьому випадку не думаю, що тут на щось вплинув мій геніальний мозок.
— Ну, навіть не знаю, — промовив Артур втомлено. — Швидше всього ти таємно заліз в його машину попередньої ночі і встановив його найнеулюбленішу пісню на постійний повтор чи ще щось типу того.
— Ні, я такого не робив, — заперечив Форд.
— Просто перевіряю.
— Хоча це доволі дивно, але це зробив хтось інший. В цьому й вся суть. Можна прослідкувати весь ланцюжок поворотних подій і збігів далеко назад. Виявилось, що новий Путівник може це робити. Та пташка.
— Яка пташка?
— Ти її не бачив?
— Ні.
— О… Це маленька смертельно небезпечна штуковина. Прикольно виглядає, говорить великими речами і за бажанням вибірково колапсує хвильові функції.
— Що це означає?
— Темпоральний реверс-інжиниринг.
— Ааа, — промовив Артур. — Так.
— Залишається тільки з’ясувати для кого вона це все робить?
— Здається в мене в кишені є сендвіч, — сказав Артур порпаючись в ній. — Хочеш спробувати?
— Так, звісно.
— Боюсь він трохи пом’ятий і промоклий.
— Все одно.
Якийсь час вони жували в тиші.
— А він таки доволі непоганий, — сказав Форд. — Що це за м’ясо?
— Абсолютно нормального буйвола.
— Таких ще не зустрічав. Так от питання в тому, — продовжив Форд, — для кого та пташка все це робить? Що це все за гра?
— Ммм, — жував далі Артур.
— Коли я знайшов ту пташку, — продовжив Форд, — що відбулось завдяки цілій купі випадковостей, які цікаві самі по собі, вона показала мені найбільш фантастичне багатовимірне видовище із феєрверків, яке я коли-небудь бачив. А потім сказала, що буде служити мені у моєму всесвіті. Я сказав, дякую, але не треба. Вона сказала, що буде це робити не залежно від того хочу я цього чи ні. Я сказав, спробуй, а вона сказала, що спробує, і, насправді, уже все зробила. Я сказав, що ми це ще побачимо, і вона сказала, що так і буде. Потім я вирішив її запакувати і відправити поділа звідти. Таким чином заради безпеки я надіслав її тобі.
— Серйозно? Чиєї безпеки?
— Та не зважай. А потім, то те, то се і в мене якось швидко закінчились інші варіанти і я розсудливо стрибнув у вікно знову. На щастя для мене повз пролітала машина, бо в іншому випадку мені довелося б знову звертатися до свого геніального метикуватого мозку, спритності та можливо ще одного черевика чи, якби не вдалось нічого з цього, падіння на землю. Але зрештою, подобається мені це чи ні, але Путівник все-таки працював на мене і це дуже непокоїть.
— Чому?
— Тому що, коли ти дістав Путівник, то думаєш, що він працює на тебе. Так і було, все йшло плавно і без перешкод, аж поки я не натрапив на ту кралю з камінцем, і все — бах і я історія. Більше не потрібний в цій виставі.
— Мені здається чи ти маєш на увазі мою дочку?
— Так. На стільки ввічливо, на скільки можна. Вона наступна в цьому ланцюгу, хто буде думати, що все йде прекрасно. Вона може бити кого завгодно по голові шматками ландшафту і все бути йти як по маслу, аж поки вона не виконає те, що мала виконати і тоді гра закінчиться і для неї. Це темпоральний зворотній інжиниринг і ніхто навіть не розуміє, яку небезпеку було випущено на волю!
— О, прямо як я.
— Що? Та прокинься вже, Артуре. Добре, давай спробуємо знову. Новий Путівник було зроблено в якихось дослідних лабораторіях. Він використовує нову технологію нефільтрованого сприйняття. Ти знаєш, що це означає?