Лідер виглядав точно так само як інші. Хіба трохи менш тонкий. Він розповів про те як полюбляв дивитися її телешоу, що він її найбільший фан і дуже радий, що вона змогла прилетіти на Руперта, і всі з нетерпінням чекали її прибуття, а ще він дуже сподівається, що їй було комфортно і політ пройшов успішно. Так, він був трохи схожим на посланця з далеких зірок.
Звісно, переглядаючи плівку тепер, він виглядав як звичайний чоловік у костюмі з гримом, який стоїть перед декораціями, які дуже легко розваляться, якщо на них обпертися.
Тріція сиділа перед екраном. Вона закрила лице руками і повільно хитала головою.
Це було жахливо.
Не тільки цей відрізок відео був жахливим, а й те, що буде далі. В цій частині Лідер запитав чи вона не зголодніла після польоту, і чи можливо вона не проти піти і щось перекусити? Якраз всі справи вони обговорять за обідом.
Вона згадала, що думала в той момент.
Інопланетна їжа.
Як вона справиться з нею?
Невже їй справді доведеться її їсти? Чи буде в неї під рукою щось типу паперової хустинки, щоб сплюнути якусь гидоту? Чи не виникнуть в неї якісь проблеми з імунітетом?
Виявилось, що на обід гамбургери.
Виявилось, що це не лише просто гамбургери, а гамбургери з МакДональдсу, які підігріли у мікрохвильовці. Вони не лише виглядали так. Вони і пахли так. Вони навіть лежали у пластикових упаковках з написом «МакДональдс» на них.
— Їжте! Насолоджуйтесь! — припрошував Лідер. — Нам нічого не шкода для нашої вельмишановної гості!
Все це відбувалося у його особистому помешканні. Тріція оглянула все навколо зі здивуванням, яке межувало зі страхом, але тим не менше записала все на плівку.
У помешканні стояло водяне ліжко. І хай-фай апаратура. І ще одна із тих електричних штук, які часто можна зустріти на столиках біля ліжка, вони світяться, а всередині в них плавають великі кульки зі сперми. Стіни були вкриті вельветом.
Лідер впав на велике крісло-мішок із коричневого корду і побризкав освіжувачем подиху в рот.
Раптом, Тріція відчула невимовний страх. Вона була на більшій відстані від Землі, ніж будь-яка людина, на скільки вона знала, коли-небудь була, а перед нею була іншопланетна істота, яка лежала на кріслі-мішку із коричневого корду і бризкала освіжувач подиху собі в рот.
Їй зовсім не хотілося робити якісь неправильні рухи. Їй зовсім не хотілося його сполохати. Були речі, які вона має довідатися хай там що.
— Як ви... де ви дістали... це? — нервово запитала вона, обводячи кімнату навколо.
— Декор? — запитав Лідер. — Вам подобається? Він дуже витончений. Ми дуже витончені люди, ми ґребулонці. Ми купуємо витончені речі... через електронну пошту.
У відповідь Тріція надзвичайно повільно кивнула.
— Через електрону пошту... — повторила вона.
Лідер тихо засміявся. Сміх його був заспокійливим і шовковистим наче чорний шоколад.
— Гадаю ви подумали, що вони доставляють речі прямо сюди. Ні! Ха-ха! Ми організували абонентську скриньку у Нью Хемпшиирі. Ми туди регулярно літаємо і забираємо замовлення. Ха-ха!
Він розслаблено відкинувся назад на своєму кріслі-мішку, дістав рукою підігріту у мікрохвильовці картоплю-фрі, відкусив шматочок і на його вустах заграла вдоволена посмішка.
Тріція почала відчувати як її мозок починає потроху закипати. Вона й далі продовжувала знімати.
— А як ви, ну, хм, як ви платите за чудові... речі?
Лідер знову засміявся.
— Амерікан Експрес, — промовив він безтубротно знизавши плечима.
Тріція знову повільно кивнула. Вона знала, що вони видають картки ексклюзивно лише будь кому.
— А це? — сказала вона, тримаючи в руці гамбургер, який він їй урочисто вручив раніше.
— Все дуже просто, — відповів Лідер. — Ми стоїмо в черзі.
І знову Тріція зрозуміла, із холодним лоскітливим відчуттям, яке пробігло вздовж спини, що ця фраза пояснює, на жаль, неймовірно багато.
Вона знову натиснула клавішу перемотки вперед. На всій плівці не було нічого гідного уваги. Це все просто якийсь нічний кошмар. Навіть найбільш правдоподібні частини виглядали так, ніби вона сама їх підробила.
Чергове відчуття нудоти підкотилося вверх, коли вона знову передивилася цю безнадійно жахливу стрічку, і почала, з повільно спливаючим страхом, розуміти, що це і є відповідь.
Вона напевно...