— Окей, — промовив Форд. — Я хотів би замовити кілька маргарит. Так, будь ласка. Пару глечиків. Пару салатів від шефа. Стільки фуагра скільки у вас є. А ще Лондонський зоопарк.
— Вона в новинах! — прокричав Артур із сусідньої кімнати.
— Я так і сказав, — Форд говорив далі у трубку. — Лондонський зоопарк. Просто запишіть його на рахунок цього номеру.
— Вона... Святий Боже! — прокричав Артур. — Знаєш, хто в неї бере інтерв’ю?
— У вас якісь проблеми з розумінням англійської? — продовжував Форд. — Зоопарк. Він трохи далі по дорозі звідси. Мене не хвилює, що він зачинений увечері. Ні, я не хочу купувати квиток, я хочу купити зоопарк. Мені все одно, що ви зайняті. Це обслуговування номерів, я зараз в номері і мені треба трохи обслуговування. У вас є папірець під рукою? Чудово. Ось, що я збираюся зробити. Всіх тварин, яких можна безпечно повернути на волю, туди і повернути. Найміть якусь команду з людей, які б слідкували за їх пристосуваня до дикої природи, і що з ними все впорядку.
— Це Трілліан! — прокричав Артур. — Чи це... хм... Боже, я вже не витримую всіх цих приколів із паралельними світами. Все це до біса заплутано. Здається це якась інша Трілліан. Це Тріція МакМіллан. Саме так звали Трілліан раніше, до того як ... ем... Ти не хочеш підійти і подивитися, розказати, що до чого?
— Одну секунду, — прокричав Форд і повернувся до своїх розмов із обслуговуванням номерів. — Потім нам треба буде створити природні резервації для тварин, які не можуть вижити в природі, — продовжив він. — Створіть команду, яка знайде найкращі місця, щоб це зробити. Можливо нам доведеться купити щось типу Заіру і кількох островів. Мадагаскар. Баффін. Суматра. Щось типу того. Нам же будуть потрібні різноманіні умови для життя. Слухай, я не знаю в чому ти тут бачиш проблему. Учись делегувати. Найми кого захочеш. Тобі сподобається. Думаю, що з моєю кредиткою буде все впорядку. А ще додайте синього сиру до салату. Дякую.
Він поклав слухавку і пішов до Артура, який сидів на краю ліжка і дивився телевізор.
— Я замовив нам трохи фуагра, — сказав Форд.
— Що? — промовив Артур, чия увага була повінстю прикута до телевізору.
— Я кажу, що замовив нам фуагра.
— Оу, — сказав Артур. — Хм, я завжди почуваюсь ніяково коли бачу фуагра. Це ж жорстоко по відношенню до гусей, хіба ні?
— Ай, в дупу їх, — кинув Форд, падаючи на ліжко. — Про всіх не попіклуєшся.
— Ну, тобі то легко казати, але...
— Окей! — сказав Форд. — Якщо не хочеш, я з’їм твою порцію. Між іншим, що відбувається?
— Хаос! — відповів Артур. — Повний хаос! Рендом продовжує кричати на Трілліан чи Тріцію, чи біс його знає хто це, що вона закинула її на якусь задрипану планету і вимагає піти у хороший нічний клуб. Тріція вся в сльозах каже, що ніколи її не бачила, а тим більше не народжувала. Потім вона раптом почала щось розповідати про Руперта, що він втратив розум чи щось таке. Чесно кажучи я цю частину не дуже зрозумів. Потім Рендом почала кидати в неї тим, що було під рукою і вони пустили рекламу, щоб у всьому розібратись. О! Вони вже почали пряму трансляцію зі студії! Замовкни і дивись.
Доволі пошарпаний телеведучий з’явився на екрані і вибачився перед глядачами за перерву в трансляції подій. Далі він розповів, що в них більше немає зрозумілих новин, лише те, що таємнича дівчина, яка називає себе Рендом Часта Пасажирка Дент покинула студію, щоб, хм, відпочити. Тріція МакМіллан, ми сподіваємося, повернеться вже завтра. Тим часом, нам надходять нові повідомлення про НЛО...
Форд скочив на ноги, взяв найближчий телефон і набрав номер.
— Консьєрж? Хочеш собі цей готель? Він твій, якщо за п’ять хвилин зможеш мені знайти до яких клубів ходить Тріція МакМіллан. Просто запиши все на цей номер.
Розділ 24
Далеко в глибинах космосу відбулося кілька невидимих рухів.
Невидимі для всіх жителів дивної і темпераментної Множинної зони, в якій знаходиться численні ймовірності планети під назвою Земля. Однак, те що вони були невидимі, не означало, що вони не мали наслідків.
На самому краю сонячної системи, розкинувшись на зеленому шкіряному дивані, сидів і роздратовано дивився на безліч телевізійних і комп’ютерних екранів лідер ґребулонців. Він займався різними дурницями. Займався дурницями з книгою по астрології. Займався дурницями з консоллю комп’ютера. Займався дурницями з екранами, які постійно лили на нього потік інформації з ґребулонських моніторингових пристроїв, які були спрямовані на Землю.
Він був виснажений. Їх місія — спостерігати. Але спостерігати таємно. Правду кажучи, ця місія уже йому в печінках сиділа. Він був цілком впевнений, що його місія полягала у чомусь більшому, ніж сидіти і рік за роком дивитися телевізор. Вони безсумнівно мали купу іншого обладнання, яке мало якесь призначення, якщо вони, звісно, випадково не загубили призначення цього обладнання. Йому потрібна була ціль і сенс життя, ось чому він і звернувся до астрології, щоб заповнити нескінченно глибоку діру всередині. Астрологія, безсумнівно, скаже йому, що робити.