Ну, насправді, вона вже каже йому щось.
Вона каже йому, що, на скільки він може зрозуміти, в нього буде дуже невдалий місяць, а всі справи будуть йти від погано до ще гіршого, якщо він не візьме себе в руки і не почне робити позитивні кроки, і ворушити мізками.
Це була правда. Все було ясно зрозуміло з його зіркової діаграми, яку він склав за допомогою книги з астрології та комп’ютерної програми, яку та люб’язна Тріція МакМіллан зробила для нього, щоб перерахувати тріангуляцію усіх підходящих астрономічних даних. Земну астрологію треба було повністю перерахувати, щоб вона видавала нормальні результати для ґребулонців тут, на десятій планеті — холодній околиці сонячної системи.
Перерахунок показував абсолютно чітко і недвозначно, що цей місяць буде насправді поганим, починаючи з цього дня. І саме тому, що Земля починає сходити в Козерогові, а це, як для лідера ґребулонців, який мав усі характерні ознаки класичного тільця, було вкрай поганим.
Зараз настав час, так казав йому гороскоп, для виконання позитивних дій, прийняття важких рішень, планування того, що потрібно зробити і виконання запланованих дій. Все це було для нього дуже складним, проте він знав, що ніхто й не казав, що робити важкі справи буде неважко. Комп’ютер в цей час, секунда за секундою, відслідковував і передбачав положення планети Земля. За його наказом великі сірі турелі весь час оберталися. Оскільки все ґребулонське обладнання для спостереження було націлене на Землю, воно не могло побачити ще одне джерело даних у сонячній системі.
Шанси вловити інше джерело даних: масивний жовтий конструкторський корабель, випадково стали практично нульовими. Він був на такій же відстані від сонця, що й Руперт, але майже із зовсім протилежного боку, майже зовсім захований сонцем.
Майже.
Масивний жовтий конструкторський корабель мав на меті слідкувати за подіями на десятій планеті і бути непоміченим. Це в нього виходило прекрасно.
У корабля можна було знайти дуже багато різних речей, які робили його діаметрально протилежним до ґребулонців.
Його лідер, Капітан, мав дуже чітку мету. Вона була дуже проста і зрозуміла, і він намагався досягти її у свій простий і зрозумілий спосіб за визначений період часу.
Хто завгодно, в кого також є мета, міг би сказати, що ця мета безглузда і бридка, що це не та мета, яка подовжує життя, затикає лихо за пояс, змушує пташок співати, а квіти квітнути. Ця була доволі таки протилежною. Абсолютно протилежною.
Його роботи не стосувалося переживати про такі речі. Його роботи стосувалося те, що він має робити свою роботу, яка полягала в тому, щоб робити свою роботу. Якщо таке мислення вело до звуження сприйняття і зацикленості думок, тоді його роботи не стосувалося переживати про такі речі. Якщо йому на шляху траплялися такі речі, то вони направлялася до підлеглих, які в свою чергу мали інших підлеглих, до яких направляли такі речі.
За багато-багато світлових років звідси, та й насправді з будь-якого місця далеко, знаходиться понура і давно закинута планета Вогосфера. Десь там, на смердючих, закутаних туманом грязьових берегах цієї планети, оточений брудними, поламаними і запустілими каркасами роздавлених бродячих крабів, стоїть монумент, який позначає місце в якому, як вважається, вперше з’явився вид Vogon Vongoblurtus. На монументі викарбувана стрілка, яка вказує кудись в туман, а під нею висічені простими і зрозумілими літерами слова «Це вони у всьому винні».
Глибоку у надрах свого непримітного жовтого корабля забурчав Капітан Вогонів. Він взяв до рук трохи вицвівший, із загнутим куточком шматок паперу і поклав перед собою. Наказ на знищення.
Якщо вам коли-небудь захочеться віднайти де саме робота Капітана, яка полягала в тому, щоб робити свою роботу, насправді почалася, тоді врешті-решт ви дійдете до цього шматочка паперу, який був виданий йому його безпосереднім командиром дуже давно. Шматочок паперу містив на собі інструкцію і метою Капітана було виконати цю інструкцію, а після цього поставити маленьку позначку у прилеглому до неї квадратику.