Воно було яскравим, приємним і теплим. Отаким має бути й життя. Кохатися, працювати, просто жити. Так її виховали, таким і досі було її кредо.
Мередіт почула, як десь верескнула чайка, і прикрила долонею очі. Що вона тут робить так далеко від моря?
— Мамо!
Пройшовши поміж кількома мотузками з випраною білизною, вона найкоротшим шляхом підійшла до парадного входу.
— Що, Юене?
Син сидів на ослінчику, підперши підборіддя рукою, і вдивлявся в далечінь. Він мружився від яскравого денного сонця.
— А татко що, не скоро повернеться?
— Повернеться. Як там суп, Емілі?
— Він був готовий іще сто років тому, — відповіла донька, старанно помішуючи ложкою у великому горщику.
Бульйон. Проста й поживна селянська їжа.
Юен закопилив губу.
— Але ж він казав, що повернеться до того, як ми сядемо за стіл.
— А ти повісь його догори ногами за те, що він не виконує своїх обіцянок, — мовила Мередіт, погладивши хлопцю чуба.
— Хіба людей можна вішати за те, що вони брешуть?
— Можна. Всіх без винятку, — відповіла Мередіт, кидаючи погляд на годинник. Зараз, коли працював лише один міст, у годину пік на дорозі могли виникнути затори.
— А хто?
— Що — хто?
— Хто вішає людей, які брешуть? — Погляд Юена був відстороненим, наче він розмовляв сам із собою.
— Як — хто? Звісно, що чесні хлопці. Ті, які самі не брешуть.
Юен обернувся до матері.
— У такому разі брехуни — просто недоумки, бо їх значно більше, ніж чесних хлопців. Вони могли би здолати чесних і натомість повісити їх.
— Чуєте? — спитала Емілі.
Мередіт прислухалася. Тепер і вона вже почула. То був далекий гуркіт двигуна, що наближався.
Хлопець підстрибнув з ослінчика.
— Він їде, іде! Емілі, сховаймося і налякаймо його!
— Гаразд!
Діти втекли до спальні, а Мередіт підійшла до вікна і прикрила долонею очі від сонця. Її непокоїла неясна тривога. Можливо, вона боялася, що Дафф, який приїде додому, буде вже не тим Даффом, який поїхав вранці до міста.
Дафф увімкнув нейтральну швидкість і прокотився останні метри гравійною доріжкою перед будинком. Гравій під колесами щось невдоволено бурмотів — наче вередували підземні гноми. Він мчав, мов навіжений, від Кетнесс, порушивши свій принцип, якого дотримувався завжди — ніколи не користуватися синьою мигалкою, яку тримав у бардачку. Причепивши мигалку на дах автомобіля, Дафф примудрився проскочити довжелезну чергу на дорозі перед старим мостом, але його проїжджа частина була такою вузькою, що, попри мигалку, він все одно змушений був повзти, мов слимак, скриплячи зубами від люті. Він різко загальмував — і підземні голоси замовкли. Вимкнув двигун і вийшов з авто. На простирадла, які гостинно махали йому з ганку, падало яскраве світло. Отже, Мередіт влаштувала прання. Випрала всю постільну білизну, аби він не думав, що вона випрала лише простирадла їхнього подружнього ложа. І навіть попри те, що він був ситий сексом по горло, думка про це зігріла його серце. Бо він покинув Кетнесс. А Кетнесс покинула його. Вона стала на порозі, витираючи останню сльозу, а потім поцілувала його на прощання і сказала, що відтепер двері її квартири для нього зачинені.
Що вона сама так вирішила. Можливо, одного дня у двері, через які він пішов, увійде хтось інший. А він відповів, що теж на це сподівається і вважає, що той «інший» буде дуже щасливим чоловіком. На вулиці він аж підстрибнув від полегшення, щастя і повернутої свободи. Так, уявіть собі: він — вільний! Вільний повернутися до своєї дружини й дітей! Життя — дивна річ. Дивна й чудесна.
Дафф попрямував до веранди.
— Юен! Емілі!
Зазвичай, коли він повертався додому, діти вибігали йому назустріч. Але іноді ховалися, щоб потім зненацька напасти на нього із засідки.
Він пройшов поміж мотузками з простирадлами.
— Юен, Емілі!
Дафф зупинився. Його не було видно з-за простирадл, які кидали довгі рухливі тіні на підлогу веранди. Він вдихнув запах мила і прісної води, в якій їх випрали. Був іще один запах. Дафф усміхнувся. Бульйон. Його усмішка стала іще ширшою, коли він згадав доброзичливу суперечку з Юеном, який наполягав, щоб татко приклеїв бороду до маски таємного агента ще до того, як вони сядуть за стіл. Напад із засідки міг статися кожної секунди.