— Я попросив би вас не користуватися фотоспалахами, доки старший комісар не закінчить, і, будь ласка, ставте запитання, спершу піднімаючи руку й називаючи себе. А зараз — славетний старший комісар нашого міста Макбет!
Таке представлення і, можливо, чутки про перемогу над «вершниками» в битві біля клубу двоє недосвідчених журналістів визнали достатньою підставою, щоб підхопитися й зааплодувати, коли Макбет з’явився на подіумі, але їхні рідкі аплодисменти швидко вщухли під промовистими поглядами більш досвідчених колег.
Макбет підійшов до трибуни. Ні, він захопив ту трибуну силоміць — саме таке у нього було відчуття. Дивно, що необхідності промовляти перед аудиторією колись боявся найбільше; але зараз це йому не просто подобалося, він прагнув такого спілкування. І Макбет заговорив.
— Сьогодні поліція здійснила дві збройні операції проти тих, хто стояв за останніми вбивствами наших співробітників, серед яких був і старший комісар Дункан. Я радий повідомити, що перша операція, з огляду на обставини, виявилася на сто відсотків успішною. Банда злочинців, відома під назвою «вершники-вікінги», припинила своє існування.
Хтось один вигукнув: «Ура!», — але решта мовчали.
— Це була запланована акція, здійснена на підставі нової інформації, отриманої після звільнення декого з «вершників». Обставини склалися так, що «вершники» першими почали стріляти у спецназівців, і ми не мали іншого вибору, крім як завдати потужного удару у відповідь.
— А Свено теж убили? — долинув вигук із дальньої частини зали.
— Так, — відповів Макбет. — Його труп — серед тих тіл, які не піддаються ідентифікації через численні поранення, але, гадаю, що кожен із вас упізнає ось це…
І з цими словами Макбет підняв догори блискучу шаблю. Цього разу захоплених вигуків було вже більше, і до спонтанних аплодисментів приєдналися навіть аплодисменти кількох досвідчених журналістів.
— Зі смертю Свено завершується ціла епоха. На щастя, — продовжив Макбет.
— Ширяться чутки, що серед загиблих є жінки та діти.
— І так, і ні, — відповів Макбет. — Дорослі жінки, які зробили свій вибір, пов’язавши себе з клубом, — так, вони загинули. Багато з них мали, так би мовити, заплямовану репутацію, і жодна не зробила нічого, щоб завадити «вершникам» стріляти в нас. Щодо дітей, то це суцільна нісенітниця. Безневинних жертв там не було.
— Ви згадали також і про якусь іншу операцію. Що це була за операція?
— Вона була здійснена у Файфі, відразу ж після першої, в її ході ми намагалися заарештувати людину, яка, за нашою інформацією, вже деякий час співпрацювала з «вершниками». Звісно, дуже прикро, що в наших рядах знайшлася така особа, але це доводить, що старший комісар Дункан припустився помилки, призначивши очільником антинаркотичного відділу, а згодом — і відділу розслідування убивств цього чоловіка — інспектора Даффа. Але ми також припустилися помилки. Бо, коли ми прибули, співробітник поліції Сейтон, командир спецназу, підійшов до будинку і наказав Даффу вийти одному і здатися. Але Дафф у відповідь вистрелив у Сейтона.
Макбет кивнув убік Сейтона, який стояв під лампою біля дверей у ближній частині зали, щоб усім було видно, що його рука — на перев’язі.
— На щастя, постріл виявився несмертельним. Співробітник Сейтон невдовзі отримав необхідну медичну допомогу, і є всі підстави сподіватися, що він уникне каліцтва. Проте, незважаючи на серйозну рану, Сейтон повів спецназ у наступ. На жаль, Дафф, злякавшись і впавши у відчай, вирішив скористатися власною сім’єю як живим щитом, і в результаті члени сім’ї трагічно загинули, а Даффу вдалося вискочити через тильний бік будинку і втекти у своєму авто. Його оголошено в розшук, який ми вже розпочали. Я, стоячи тут, перед вами, обіцяю, що ми неодмінно знайдемо Даффа і покараємо його. До речі, дозвольте мені скористатися з нагоди й оголосити, що невдовзі ви матимете змогу, звертаючись до співробітника поліції Сейтона, говорити «інспекторе Сейтоне».
Цього разу аплодувало вже більше людей. Але, коли аплодисменти вщухли, почувся кашель, а потім хтось гаркаво спитав:
— Усе це дуже добре, Макбете, але де докази, — це слово було вимовлене повільно й по складах, наче іноземне, — проти людей, яких ви скосили своїми кулями?