— Я… я…
— Слухай сюди. Даючи тобі це завдання, я виявляю до тебе довіру. Ти можеш поїхати і спалити це немовля чи здати своїх товаришів-спецназівців. Я ставлю тебе перед вибором. Бо маю знати, чи можу довіряти тобі.
Ангус похитав головою, і з його горла вирвався схлип.
— Щоб переконатися, що можете мені довіряти, хочете зробити мене співучасником!
Макбет похитав головою.
— Ти вже є співучасником. Мені просто треба знати, чи є ти достатньо сильним, аби носити в собі почуття провини так, щоб наші рідні та близькі не знали про ту ціну, яку ми платимо, захищаючи їх. І лише в такому разі я знатиму, що ти, Ангусе, — справжній мужчина.
— Як вас послухати, то жертвами є ми, а не дитина. Я не можу цього зробити! Нехай мене краще застрелять.
Макбет поглянув на Ангуса. Жодного гніву він не відчував. Може, тому, що любив Ангуса. Може, тому, що знав: Ангус не зробить їм зла. Але насамперед тому, що жалів його. Макбет накрив коробку кришкою і підвівся.
— Стривайте, — мовив Ангус. — А я-я-як ви збираєтеся покарати мене?
— О, ти сам себе покараєш, — відповів Макбет. — Прочитай девіз на нашому прапорі. Не дитячий вереск почуєш ти, прокинувшись спітнілий від кошмару, а оці слова: «Вірність та братерство, хрещені вогнем, поєднані кров’ю».
З цими словами він узяв коробку і вийшов.
Коли Макбет зайшов у свій номер-люкс, до півночі лишалося ще понад годину.
Леді стояла спиною до нього біля вікна. На ній була нічна сорочка, а кімната тьмяно освітлювалась єдиною восковою свічкою. Макбет поклав коробку на стіл під дзеркалом, підійшов до Леді й поцілував її у шию.
— Світло зникло саме тоді, коли я приїхав — мовив він. — Джек перевіряє блок запобіжників. Сподіваюся, ніхто з клієнтів не скористається нагодою, щоб обчистити касу і вшитися геть.
— Світла нема в половині міста, — відказала Леді, відхилившись назад і кладучи голову йому на плече. — Звідси добре видно. Що там у тебе в коробці для взуття?
— А що зазвичай буває в коробці для взуття?
— Ти несеш її так, наче там бомба.
Тієї миті небо розкраяла гігантська, схожа на білу неонову вену, блискавка, і вони на хвилю побачили все місто. А потім знову стало темно і почувся гуркіт грому.
— Красиво, правда? — спитав Макбет, вдихаючи аромат її волосся.
— Я не знаю, про що ти.
— Про місто. І воно буде ще красивішим, коли в ньому не буде Даффа.
— Але залишатиметься мер, який не додає нашому місту краси. Він і далі псуватиме його своєю огидністю. Чому ти не кажеш мені, що в коробці? — Її голос був хрипким, наче вона щойно прокинулась.
— Одна річ, яку мені треба спалити. Завтра я попрошу Джека відвезти коробку до печей фабрики «Естекс».
— Я хочу, щоб мене теж спалили, любий.
Макбет заціпенів. Що вона каже? Може, вона спить? Але ж сновиди, начебто, не можуть розмовляти?
— Отже, ти ще не знайшов Даффа? — запитала вона.
— Ще ні, але ми шукаємо його скрізь.
— Бідолаха. Втратив дітей; тепер він сам-один.
— Хтось допомагає йому. Інакше ми би його знайшли. Я не довіряю Ленноксу.
— Бо знаєш, що він служить Гекаті та всіляко сприяє його бізнесу?
— Бо знаю, що Леннокс загалом слабак. Можливо, він перелякався, розпустив шмарклі і замислює щось лихе, як Банко. А може, переховує Даффа. Мені треба його заарештувати. Сейтон розповідав мені, що при Кеннеті заарештованих уражали електричним струмом в пах, якщо вони відмовлятися говорити. А потім влаштовували ще один електрошок, щоб вони замовкли назавжди.
— Ні.
— Що — ні?
— Hi. He треба. Зараз арешт одного з керівників підрозділів буде підозрілим і недоречним. Наразі в усіх склалося враження, що ти відсік два гнилих яблука — Даффа й Малкольма. Третє вже виглядатиме як чистка невгодних. А чистки породжують сумніви не лише щодо тих, хто їх уникнув, а і щодо самого лідера. Нам не слід давати Тортелу підстави сумніватися в доцільності твого призначення. А щодо електрошоку, то в нашій частині міста електричного струму немає.
— І що ж нам робити?
— Розбуди головного електрика і попроси його полагодити електропостачання.
— Ти сьогодні чимось явно невдоволена, люба. Тоді як саме сьогодні мала б підтримати мене і славити, як героя.
— А ти мене — як героїню, Макбете. Ти вже перевірив Кетнесс?
— Кетнесс? А чому ти гадаєш, що вона має якесь відношення до Даффа?
— Пам’ятаєш, під час отої вечірки Дафф сказав, що заночує у родича.