Ось так.
Дафф відкинувся на спинку сидіння. Заплющив очі.
П’ять годин. І навіщо він причепив бороду так рано? Шкіра під нею вже почала свербіти. Він знову спробував міркувати. Щосили намагався не думати про Файф. Мав знайти собі схованку в місті. Всі дороги будуть перекриті. До того ж у нього не було надійних схованок поза містом і у Файфі, не було гуртожитків та готелів, куди не прийшло б попередження; жоден городянин не сховає у себе розшукуваного поліцейського, якого підозрюють у вбивстві свого колеги. І тут його вразила думка: він не знає нікого, хто міг би йому допомогти. Ні тут, ні деінде. Дафф належав до тих, кого люди хіба що терпіли, хоча й не можна було сказати, що мали до нього сильну антипатію. А за що його любити? Чи допоміг він хоч комусь просто так, не подбавши принагідно і про себе? Він мав союзників, але не друзів. І тепер, коли Дафф дійсно потребував допомоги, потребував приятеля, друга, якому міг би поплакатися, виявилося, що він — немов некредитоспроможний клієнт, мов безнадійна справа, за яку ніхто не хоче братися. Дафф придивився до свого нереалістичного, жалюгідного й волохатого віддзеркалення. Він — лис. Мисливці вже замикали навколо нього коло, а новий старший гончак Макбета — Сейтон — вже кусав його за п’яти. Дафф мав кудись втекти. Але куди? Де знайти лису безпечну лисячу нору?
П’ять годин до світанку. До п’ятниці. До дня народження Юена…
Припини! Не плач! Борись за своє життя! Бо мрець не зможе помститися нікому.
Треба пильнувати аж до світанку, а потім перебратися до якогось іншого місця. Скажімо, до однієї із закритих фабрик. Ні, цю ідею він відкинув. Макбет не гірше за Даффа знає, де той може сховатися. От сука! Тепер він ходив по колу, натикаючись на власні сліди, як буває з людьми, що заблукали.
Він дуже втомився, але не можна спати, доки не розвидниться. Юену так ніколи й не виповниться десять років. Чорт! Треба чимось відволікти себе від таких думок! Дафф переглянув усі прибори на панелі авто. Витяг зіжмаканий аркуш із кишені і розгладив. Спробував прочитати написане по залишених борозенках. Понишпорив у бардачку і знайшов олівець. Приставив його до аркуша впоперек, щоб на заглибники падала тінь. І те, що було написане на вирваному аркуші, проступило білим на чорному: Дельфін. Таннері-стріт, 66. Шостий район. Альфі. Безпечний притулок.
Адреса. Таннері-стріт в їхньому місті була, але Шостого району не було. Було лише ще одне місто, поділене на райони: Столиця. Коли написаний цей текст? Він не знав, як довго зберігаються борозни, зроблені олівцем на папері. І що означало оце: «безпечний притулок»?
Дафф вимкнув світло й заплющив очі. Може, трохи подрімати?
Столиця. П’ятниця. Ця комбінація йому нещодавно вже десь зустрічалася.
Дафф почав був занурюватися в сон, міркуючи про асоціації, пов’язані з цими двома словами, як раптом сіпнувся й різко прокинувся.
І знову ввімкнув світло.
23
— Ми з Мередіт збираємось одружитися, — сказав Дафф. У його очах наче сонце сяяло.
— Правда? Щось… е-е-е… дуже швидко.
— Правда! Ти будеш моїм дружкою?
— Я?
— Звісно, що ти. А хто ж іще?
— Е-е-е… А коли?
— Шостого липня. На літній дачі батьків Мередіт. Все вже готово. Запрошення розіслані сьогодні.
— Це так мило з твого боку, Даффе. Я подумаю.
— Подумаю?
— Річ у тім, що я… я вже запланував на липень досить тривалу мандрівку. Тому в липні мені буде важко виділити час, Даффе.
— Мандрівку? Ти мені про неї не казав.
— Та, може, й не казав, не пам’ятаю.
— Втім, ми з тобою останнім часом не спілкувалися. Де ти був? Мередіт питала про тебе.
— Питала? О, та де я тільки не був! Багато справ накопичилось.
— І куди ж ти у липні зібрався?
— До столиці.
— До столиці?
— Так, бо я… я ще жодного разу там не був. Пора б уже і в столиці побувати, правда? Кажуть, там значно краще, ніж у нас.
— Слухай сюди, мій любий Макбете. Я оплачу твій авіаквиток на зворотний шлях. Хіба ж я можу допустити, щоб мій найкращий друг не побував у мене на весіллі! Це буде гулянка року! Уяви, скільки там буде незаміжніх подружок Мередіт…
— А зі столиці я подамся за кордон. Це буде тривала мандрівка, Даффе. Мене, можливо, не буде вдома увесь липень.
— Але ж… Невже це має якийсь стосунок до твого невеличкого флірту з Мередіт?
— Отже, якщо ми певний час не бачитимемось, то я бажаю тобі щасливого одруження і… і взагалі всього найкращого.
— Макбете!