Коли за ним зачинилися двері, Макбет відчув якийсь химерний тиск на вуха. «Ось я й потрапив до психушки», — подумав він. Стіни невеличкої квадратної кімнати, де сиділи, втупившись у нього, троє людей, були оббиті м’яким покриттям, проте вона мала і вікно.
— Не бійтеся, — сказав чоловік за столом. — Я просто поставлю вам кілька запитань. Це ненадовго.
— Не запитань я боюся, — мовив Макбет, сідаючи, — а своїх відповідей.
Чоловік усміхнувся, музика, що линула з гучномовця над вікном, стихла, і він приклав до рота палець, коли на стіні спалахнула червона лампочка.
— Ви слухаєте цілодобову програму новин з Волтом Кайтом, — мелодійним голосом мовив чоловік, повертаючись до мікрофона на столі. — До нас завітав улюбленець городян, новий старший комісар Макбет. Після знищення однієї з найнебезпечніших наркобанд нашого міста, «вершників-вікінгів», він невтомно бореться з їхніми корумпованими приспішниками в рядах самої поліції. Макбет завоював серця людей і відродив у них надію на краще своїми натхненними промовами, в яких стверджує, що для нас розпочалися нові часи. Може, це просто риторика, старший комісаре?
Макбет прокашлявся. Він був готовий. Він був новою людиною. Завдяки новій дозі препарату його стан був бездоганним.
— Я — людина проста, тож не надто знаюся на риториці, Волте. І сказав лише те, що мав на думці. Себто якщо наше місто знайде в собі волю, воно знайде в собі й сили піднятись. Але ні начальник поліції, ні політики не зможуть підняти місто; це мають зробити самі городяни.
— Але ж їх треба надихати і вести за собою, чи не так?
— Авжеж.
— Вас уже називають потенційним мером. Ви можете спокуситися посадою мера, старший комісаре Макбете?
— Я — працівник поліції, і волію служити нашому місту на тій посаді, на яку мене призначили.
— Інакше кажучи, ви хочете бути скромним слугою народу. Ваш попередник, Дункан, теж вважав себе слугою народу, хоча і не був таким скромним, як ви. Він обіцяв спіймати найвпливовішого кримінальника нашого міста Гекату, відомого також під прізвиськом «Невидима Рука», і зробити це протягом року. Тепер, коли ви покінчили з «вершниками», який кінцевий термін ви призначаєте самому собі стосовно Гекати?
— По-перше, дозвольте зазначити, що прізвисько «Невидима Рука» виникло немарно. Про Гекату ми знаємо дуже мало — лише те, що він, імовірно, керує виробництвом наркотику з назвою «вариво». Але, зважаючи на його масштабне виготовлення і збут, цілком можливо, що йдеться не про якусь одну особу, а про цілу мережу виробництва і збуту, яка належить кільком власникам.
— Що я чую? Невже ви хочете сказати, що не робитимете своїм пріоритетом арешт Гекати, як це зробив Дункан?
— Я хочу сказати, що старший комісар відмовляється використовувати всі ресурси для арештів, які забезпечать гучні заголовки газетних передовиць, уславлять поліцію й закінчаться дзвоном келихів з шампанським у міській раді, але насправді мало що змінять у повсякденному житті людей. Коли ми заарештуємо чоловіка на ім’я Геката, його місце на ринку займуть інші, якщо ми не розв’яжемо реальну проблему нашого міста.
— І що ж це за проблема?
— Забезпечення зайнятості, Волте. Треба дати людям роботу. Це — найкращий і найдешевший рецепт від злочинності. Ми можемо заповнити наші тюрми в’язнями, однак, допоки вулицями ходять голодні люди…
— Зараз ваші слова схожі на передвиборчу промову кандидата в мери.
— Та мені байдуже, на що схожі мої слова. Я просто хочу, щоб наше місто знову розвивалося стабільним і правильним курсом.
— І як ви збираєтеся це зробити?
— Ми можемо зробити це, врахувавши інтереси як інвесторів, так і робітників. Інвесторів слід нещадно карати, якщо вони уникають сплати податків і підкупом забезпечують собі привілеї. Але водночас місто мусить гарантувати їм, що правила гри будуть однаковими для всіх. А робітники знатимуть, що не труїтимуться на своєму робочому місці. Зовсім недавно, буквально кілька років тому, загиблий герой Банко втратив свою дружину Віру. Вона дихала отруйними випарами на фабриці, де працювала багато років. Віра була милою працьовитою дружиною й доброю матір’ю. Я знав її особисто і дуже любив. Як старший комісар я обіцяю нашим городянам, що в майбутньому робота не забиратиме життя таких жінок, як Віра. Зайнятість можна забезпечити іншими шляхами. Кращими шляхами. Які гарантуватимуть людям краще життя.
З усмішки на обличчі Кайта Макбет бачив, що його слова справили на ведучого велике враження. Ба більше: Макбет справив велике враження на самого себе. Ще ніколи не мислив він так чітко і ясно, як зараз. Мабуть, цьому посприяв новий порошок, швидко переносячи стислі й логічні вирази з мозку на язик.