— Ваша популярність зростає дуже швидко, можна сказати, в геометричній прогресії, старший комісаре. Чи не тому ви дозволяєте собі робити заяви, які я на місці мера Тортела сприйняв би за виклик? З офіційної точки зору він — ваш начальник, який має затвердити ваше призначення на посаду старшого комісара. Інакше ви на ній не втримаєтесь.
— Моїм начальником є не лише мер, Волте. Серед начальників — моя совість та громадяни нашого міста. А для мене моя совість і моє місто значать більше за зручне крісло старшого комісара.
— Через чотири місяці відбудуться вибори нового мера, а кінцева дата висування кандидатур — за три тижні.
— Якщо ви так кажете, Волте, то так воно і є.
Волт Кайт розсміявся і підняв над головою руку.
— На цьому ми подякуємо старшому комісару Макбету за участь у нашій програмі. Не впевнений, що він сказав нам правду, стверджуючи, що не знається на риториці. А зараз послухаємо композицію Майлза Девіса… — Він опустив руку і кивнув на вікно. Червона лампа згасла, і з гучномовців полинув тихий сухуватий звук труби.
— Дякую, — усміхнувся Кайт. — У майбутньому робота не забиратиме життя таких жінок, як Віра. Як гадаєте, вас можуть вибрати мером завдяки одній цій фразі?
— Дякую за інтерв’ю, — відказав Макбет, вмить заклякнувши на своєму стільці.
Кайт запитально поглянув на нього.
— Я правильно вас зрозумів? — тихо й повільно спитав Макбет. — Ви звинувачуєте мене, сказавши, що я збрехав у своєму інтерв’ю?
Кайт отетеріло закліпав очима.
— Збрехав?!
— Ви сказали «Не впевнений, що він сказав нам правду, стверджуючи, що не знається на риториці»…
— А, та то таке… — мовив репортер, нервово ковтнувши слину, — то такий… е-е-е… образний вислів.
— Я просто пожартував, — пояснив Макбет і, всміхнувшись, підвівся. — Бувайте.
Вийшовши зі студії, Макбет відчув, що Волт Кайт уже не буде для нього проблемою. А їдучи на задньому сидінні лімузина, подумав, що вже не будуть проблемами ані «Обеліск», ані Дафф, ані хвороба Леді. Бо зараз він мислив чітко і ясно, як ніколи.
— Їдь трохи повільніше, — наказав він водієві.
Йому хотілося насолодитися подорожжю через місто. Його місто.
Насправді воно, звісно, ще не належало Макбетові, але невдовзі буде належати. З допомогою нового чудового препарату.
Коли вони стояли на світлофорі, погляд Макбета впав на чоловіка, який стовбичив на перехресті, хоча для пішоходів горів зелений сигнал. Його обличчя й верхня частина тулуба були закриті великою чорною парасолькою, тому все, що бачив Макбет — це світле пальто, коричневі черевики і великого пса, якого чоловік тримав на повідку. Раптом Макбета вразила думка. А чи не замислюється пес, чому він комусь належить, чому його ведуть на повідку? Йому регулярно дістається трохи харчів, якраз достатньо, щоби безпечну несвободу він цінував більше за вразливу й небезпечну свободу, якраз достатньо, щоби ним можна було попихати. Оце і все, що стримує пса від того, щоб стиха підійти до хазяїна, перегризти йому горлянку й самому стати господарем. Бо саме це він має зробити. Як тільки навчишся відчиняти двері до комори з харчами, це буде першою природною реакцією.
Частина третя
25
— Наша найякісніша шерсть, — сказав продавець, погладивши матеріал костюма, що висів на плічках для одягу.
За вікнами крамниці чоловічого одягу мрячило, а хвилі на річці потроху влягалися після вчорашнього шторму.
— Що скажеш, Бонусе? — спитав Геката. — Він підійде Макбету?
— Я гадав, ви шукаєте смокінг, а не темний костюм.
— Невже ти не знаєш, що ніхто не вдягає до церкви смокінг, а Макбету цього тижня доведеться побувати на багатьох похоронах.
— Отже, смокінга сьогодні не братимете? — поцікавився продавець.
— Ми візьмемо обидва, Альберте.
— Я просто хотів сказати, що коли йдеться про урочистий бенкет, то, згідно з етикетом, потрібен фрак, сер.
— Дякую, Альберте, але це не королівський палац, а наша міська рада. Що скажеш, Бонусе? Тобі не здається, що хвости фрака є дещо претензійними? — спитав Геката, поцмокавши язиком.
— Згоден, — відповів Бонус. — Коли скоробагатьки вдягаються, як нащадки багатіїв у третьому поколінні, вони Дійсно уподібнюються клоунам.
— Гаразд, темний костюм та смокінг. Пошліть, будь ласка, кравця до казино «Інвернесс», Альберте. І запишіть все на мій рахунок.