— Ми…
— Припиніть! — перервала його Кетнесс. — Дякую вам за щирість та чесність, Ангусе, але, перш ніж ви продовжите, ми з інспектором Ленноксом маємо вирішити, чи бажаємо це чути.
— Нехай Ангус закінчить, — сказав Леннокс. — А потім обговоримо це без зайвих свідків.
— Стривайте, — мовила Кетнесс. — Вороття вже не буде, якщо ми отримаємо інформацію, яка…
— Нас послали до клубу, щоб ми там усіх повбивали, — почав Ангус.
— Я не хочу цього чути, — рішуче заявила Кетнесс, підводячись.
— Нікого заарештовувати ми там не збиралися, — продовжив Ангус гучніше. — Коли почали стріляти по «вершниках», — Ангус підняв угору палець, який тремтів так само, як і його голос, — то вони спромоглися здійснити на свій захист лише один-єдиний постріл, чорт забирай! На відміну від…
Кетнесс затупала ногами по підлозі, аби втопити в шумі голос Ангуса, а потім відчинила двері, щоб вийти, але раптом почула його ім’я і заклякла на місці.
— … на відміну від домівки Даффа у Файфі. Там на самозахист не було зроблено жодного пострілу. Бо Даффа не було вдома. До будинку ми увійшли, розтрощивши його з кулеметів на друзки, і знайшли у спальні дівчинку з хлопчиком та їхню матір… — Ангус замовк, не в змозі говорити.
Кетнесс обернулася до нього. Хлопець стояв, притулившись до столу й міцно замружившись.
— … та їхню матір, яка намагалася прикрити їх своїм тілом.
— О, ні, ні, ні… — почула Кетнесс власний шепіт.
— Наказ на вбивство віддав Макбет, — продовжував Ангус, — а Сейтон забезпечив його виконання до останньої літери. Я теж… теж брав у тому участь.
— А з якого дива Макбет віддавав накази про ці… ліквідації? — спитав Леннокс з ноткою недовіри в голосі. — Адже міг їх просто заарештувати — і Даффа, і «вершників»?
— Може, і не міг, — відказав Ангус. — Може, вони мали на нього якийсь компромат, і йому знадобилося позатикати їм роти.
— Який компромат?
— Хіба ви самі не ставили собі питання, чому «вершники» помстилися Банко? Чому б їм не помститися особі, яка віддавала накази, тобто самому Макбету?
— Це дуже просто, — пирхнув Леннокс. — Бо Макбет краще захищений. Ви маєте якісь докази?
— Маю, — відповів Ангус. — Мої власні очі.
— Так, це — ваші очі, і ваші звинувачення. Але чому ми маємо вам вірити?
— Є одна причина, — мовила Кетнесс, повертаючись назад до стільця. — Підтвердити чи спростувати звинувачення Ангуса досить легко. Треба лишень опитати інших членів спецназу, і якщо ці звинувачення виявляться фальшивими, то він втратить роботу, сам опиниться під слідством і, м’яко кажучи, перспективи його будуть незавидними. І Ангус це знає.
Ангус розсміявся.
Кетнес здивовано підняла брови.
— Вибачте, хіба я сказала якусь дурницю?
— Та це ж спецназ, — пояснив Леннокс. — «Вірність і братерство, хрещені вогнем, поєднані кров’ю».
— Прошу?
— Жоден зі спецназівців ані слова не вимовить на шкоду Макбету, — сказав Ангус. — Або Сейтону. Або комусь із побратимів.
Кетнесс опустила руки.
— Отже, ви прийшли до нас з оцими заявами про навмисні вбивства, знаючи, що їх ніяк не можна перевірити?
— Макбет попросив мене спалити трупик немовляти, убитого під час різанини в клубі, — відповів Ангус, покрутивши в руках намисто з хрестиком. — Отут, в одній із фабричних печей.
Кетнес здригнулась. І пошкодувала, що залишилась. Навіщо вона повернулась? Чому не сидить зараз у таксі, не чуючи всього цього жахіття?
— Я відмовився, — продовжив Ангус. — Але це означає, що немовля спалив хтось інший. Можливо, Макбет зробив це сам. Я перевірив усі печі, і виявив, що однією з них недавно користувались. Якщо ви накажете своїм криміналістам дослідити піч, то зможете знайти якісь докази — відбитки пальців, рештки кісток і таке інше. А якщо знайдете, то тоді вже антикорупційний відділ зможе продовжити розслідування.
Леннокс та Кетнесс обмінялися поглядами.
— Поліція не може розслідувати дії свого старшого комісара. Хіба ви цього не знаєте?
Ангус нахмурився.
— А хіба антикорупційний відділ…
— Ні, ми не можемо здійснювати внутрішні розслідування, — заперечив Леннокс. — Якщо ви хочете зняти старшого комісара з посади, то можете викласти свої аргументи перед міськрадою і Тортелом.
Ангус розпачливо похитав головою.
— Ні-ні, тільки не це, вони куплені з усім потрухом, уся їхня зграя! Ми маємо зробити це самотужки. Маємо повалити Макбета зсередини.
Кетнесс нічого не відповіла. Лише подумки відзначила, що Ангус мав рацію. Ніхто в міськраді, включно з Тортелом, не наважиться відкрито виступити проти Макбета. Кеннет свого часу потурбувався про те, аби старший комісар мав законну можливість жорстоко придушити подібний політичний бунт.