— А чи не могли б ви трохи зачекати? — усміхнено спитала Леді.
— Цей добродій має ще один псевдонім. Він починається на букву «Г».
Леді заклякла, як укопана.
— Але він воліє, щоб його називали «Невидимою Рукою», — посміхнулася чоловіко-жінка.
Леді підійшла до старого.
— Це кришталь Баккара чи богемське скло? — поцікавився він, не зводячи з люстри очей.
— Богемське скло, — відповіла Леді. — Як ви, мабуть помітили, це трохи зменшена копія люстри, що висить у стамбульському палаці Долмабахче.
— На жаль, мені ніколи не доводилося там бувати, пані, але колись я відвідав маленьку капличку в Чехословаччині. Після епідемії чуми повсюдно валялося стільки трупів, що не знали, куди їх подіти. Тому і найняли одного одноокого монаха, щоб той прибрав і поскладав останки. Але натомість монах прикрасив ними каплицю. І тепер там є красива люстра, зроблена з людських черепів та кісток. Дехто вважає це проявом неповаги до померлих, але я дотримуюся протилежної думки. — Старий перевів погляд з люстри на Леді. — Хіба може людство бажати кращого подарунка, ніж дотик безсмертя, збережений у тій люстрі навіть після смерті? То все одно, що після смерті перетворитися на кораловий риф. На люстру. Або на символ чи на провідну зорю, на старшого комісара, який помирає так рано, що в серцях людей назавжди залишається втіленням людини, яка творила добро, безкорисливого лідера, який пішов із життя так передчасно, що його навіть не встигли викрити як іще одного корумпованого короля, ураженого манією величі. Я дотримуюся тієї думки, що саме такою смертю має помирати людина, шановна пані. Сподіваюся, отой одноокий монах заслужив вдячність нащадків.
Леді мовчки ковтнула слину. Зазвичай, їй вдавалося розгледіти в очах людини хоча б якусь емоцію, котру можна було б витлумачити. Але в очах цього чоловіка вона не побачила нічого — то було все одно, що зазирати в очі сліпця.
— Чим можу допомогти, пане Руко?
— Наскільки вам відомо, я зараз маю бути на зустрічі з вашим чоловіком. Він сидить у готельному номері і чекає на мене, аби вбити.
Леді здалося, ніби хтось стиснув її горло, тож якщо вона заговорить, голос буде тоненьким і писклявим. І вона зволіла промовчати.
— Але оскільки з мене мертвого навряд чи буде багато користі, то я вирішив натомість поговорити з тим із вас двох, хто має більше здорового глузду.
Леді поглянула на нього. Старий усміхнувся сумною лагідною посмішкою, наче мудрий дідусь. Наче той, хто бачить її наскрізь і хоче сказати, що вибачення є недоречними та абсурдними.
— Зрозуміло, — мовила Леді, сильно закашлявшись. — Щось мені випити захотілось. Що вам запропонувати?
— Якщо ваш бармен знає, як приготувати «брудний мартіні»…
— Ходімо зі мною.
Вони пішли до бару, де стояла черга завсідників. Леді проштовхалася за барну стойку, вхопила дві склянки, налила туди джину, потім мартіні та змішала коктейль на столі під стойкою. Менше, ніж за хвилину, вона повернулася й подала старому його склянку.
— Сподіваюся, що цей мартіні достатньо брудний.
Старий відсьорбнув.
— І справді. Та якщо я не помиляюся, тут є ще якийсь додатковий інгредієнт.
— Два інгредієнти. Це мій власний рецепт. Може, пройдемо сюди?
— А що це за інгредієнти?
— Це — секрет фірми, але я могла б висловитися таким чином: на мою думку, в кожного напою має бути місцевий колорит. — 3 цими словами Леді провела старого та чоловіко-жінку до порожньої кімнати за залом ресторану.
— Людина у моєму становищі добре розуміє ваше бажання зберегти секрети фірми, — мовив Геката, чекаючи, поки чоловіко-жінка підсуне йому стілець. — Тому вибачте, якщо я викрив ваші плани перебрати контроль над моїм містом. Я поважаю чужі амбіції, але маю щодо міста інші плани.
Леді відсьорбнула свій мартіні.
— Ви збираєтеся вбити мого чоловіка?
Геката промовчав.
Леді повторила своє запитання.
Макбет витріщився на двері, відчувши, як у нього пересохло в роті. Його замкнули. І йому здалося, що бомба цокає тепер прямо під ним. Іншого виходу тут не було — вивчаючи плани будівель, він перш за все звертав увагу на виходи. А за вікнами до асфальту спускалася гладенька стіна двадцять поверхів заввишки.
Замкнений. Спійманий у пастку. Він потрапив у пастку до Гекати. У свою власну пастку.