— Наших амбіцій! Бо після голоду, холоду, страху та хтивості не залишається нічого, крім амбіцій, Макбете! Бо честь — це ключ до поваги. І це — основний ключ. Скористайся ним! — Леді й досі тримала його за лацкани, а її рот був так близько до його обличчя, що в її диханні Макбет відчув присмак скаженої люті.
— Люба… — почав був він.
— Ні! Якщо ти гадаєш, що Дункан — чесна і шляхетна людина, то знай, що це він убив Коудора, аби врятувати себе від небезпечних викриттів, які могли б просочитися у пресу, якби Коудор не загинув.
— Це — неправда!
— А ти сам його спитай!
— Ти кажеш це лише для того… для того…
— Щоб зміцнити твою силу волі! — відрізала Леді. Вона відпустила нарешті лацкани піджака і притулила долоні до його грудей, немовби прислухаючись, як б’ється серце. — Ти лишень уяви собі, що збираєшся вбити вбивцю, так само, як убив «вершника», і тоді тобі буде легше це зробити.
— Я не хочу, щоб мені було легше.
— Якщо твоя мораль будить у тобі найкращі якості, то просто згадай, що ти пов’язаний обіцянкою, яку дав мені минулої ночі, Макбете. Чи, може, хочеш сказати, що те, що я побачила і витлумачила як твою хоробрість, коли ти вбив Ернеста Коллума, було всього-на-всього хлопчачою безрозсудною брутальністю, бо на кону стояло не твоє життя, а життя мого круп’є? А тепер, коли тобі треба ризикнути собою, ти тікаєш, мов боягузлива гієна.
Її слова були безглуздими, але все одно вцілили.
— Ти ж знаєш, що це не так! — розпачливо вигукнув він.
— Як ти можеш не дотримати слова, яке мені дав, Макбете?
Він нервово ковтнув слину.
— Я… А ти? Можна подумати, ти завжди дотримуєш своє слово!
— Я? Я?! — Леді засміялася пронизливим сміхом, в якому чувся подив. — Щоб виконати обіцянку, яку я дала сама собі, мені довелося відірвати власне немовля від грудей і розбити йому голову об стіну. Тож як я можу порушити обіцянку, яку дала тобі, моє єдине кохання?
Макбет стояв, мовчки дивлячись на неї. Він вдихав її подих, її отруйний подих. І відчував, як слабне від нього з кожною секундою.
— Невже ти не розумієш: якщо цей задум провалиться, то Дункан і тобі зітне голову?
— Провалу не буде. Слухай-но сюди. Я дам Дункану склянку оцього бургундського й наполягатиму, щоб і його охоронці хоча б скуштували це вино. Вони нічого не помітять, а трохи згодом у них запаморочиться в голові. А коли повдягаються, то спатимуть без задніх ніг…
— Так, але…
— Т-с-с-с! Своїми кинджалами ти зробиш все так тихо, що вони навряд чи прокинуться. А потім обмажеш охоронців кров’ю і підкинеш ці кинджали до їхніх ліжок. А коли ти їх розбудиш, то…
— Я пам’ятаю наш план. Але в ньому є слабкі місця, і тому…
— Це твій план, мій любий. — Леді вхопила його за підборіддя й сильно вкусила за мочку вуха. — І він бездоганний. Всі подумають, що охоронців підкупив Геката, і що вони так напилися, що не спромоглися навіть замести сліди свого злочину.
Макбет заплющив очі.
— Отже, ти можеш народити лише хлопчика, еге ж?
Леді тихо хихикнула. І поцілувала його в шию.
Макбет вхопив її за плечі й відштовхнув від себе.
— Леді, ти мене до могили доведеш, тобі ясно?
Вона усміхнулась.
— А тобі не ясно, що куди ти — туди і я?
8
Вечерю влаштували в ресторані казино. Біля господині посадили з одного боку Даффа, а з іншого — Дункана. Напроти них, разом із Кетнесс, сидів Макбет. Дафф помітив, що і Кетнесс, і Макбет їли й говорили небагато, але атмосфера все одно була приязною, а стіл — таким широким, що через нього важко було підтримувати розмову. Леді безупинно торохтіла і, схоже, насолоджувалася компанією Дункана, а Дафф, слухаючи Малкольма, щосили намагався не позіхати.
— Сьогодні Кетнесс має просто чудовий вигляд, авжеж?
Дафф обернувся. То була Леді. Вона всміхнулася, зупинивши на ньому невинний погляд своїх великих блакитних очей під вогненно-рудим волоссям.
— Майже так само чудово, як і ви, пані, — відповів Дафф, але відчув, що його словам бракувало живильної іскринки.
— Вона не лише гарна, — зазначила Леді. — Гадаю, що їй, як жінці, яка служить у поліції, напевне, довелося багато чим пожертвувати, щоб отримати таку посаду. Наприклад, можливістю мати сім’ю. Як на мене, вона пожертвувала сім’єю. Що скажете, Даффе?
Сірі очі. Не блакитні, а сірі.