Макбет перевів подих, але раптом озвався один журналіст, який вже не міг стримувати емоцій.
— Що вам відомо про Малкольма? — вигукнув він.
— Він загинув? — підключився ще один журналіст.
Макбет опустив погляд на свої нотатки. Відсунув їх убік.
— Якщо ці запитання означають, що ми вже виконали свій обов’язок з висвітлення вбивства старшого комісара Дункана, то можемо поговорити про зникнення заступника старшого комісара.
— Е ні, спочатку — про головне, — озвався один зі старших за віком журналістів. — Нас підганяє кінцевий термін подачі матеріалу.
— Гаразд, — погодився Макбет. — Заступник старшого комісара Малкольм не з’явився на нараду, яка мала відбутися о шостій в управлінні поліції. Після вбивства старшого комісара цей факт, звісно, видався нам вельми тривожним. Тому ми розпочали пошуки, і невдовзі авто Малкольма було знайдене в контейнерній гавані. Цей район ретельно прочесали, залучивши водолазів. І вони знайшли…
— Труп?
— Ні, вони знайшли ось це. — Макбет підняв у руці шматочок металу, який заблищав у сліпучому світлі телевізійних ламп. — Це поліцейський жетон Малкольма, його знайшли на морському дні біля причалу.
— Ви гадаєте, що його хтось убив?
— Можливо, — не змигнувши оком відповів Макбет в оглушливій тиші, яка запала в залі. — Цим «кимось» міг бути і сам Малкольм. — Окинувши поглядом публіку, він продовжив: — На передньому сидінні його автомобіля знайшли листа.
Макбет узяв аркуш паперу. Прокашлявся.
— «„Вершники-вікінги“ погрожували вбити мою доньку Джулію, якщо я не допоможу їм убити старшого комісара. Але тепер вони мають на мене зачіпку і вимагають нових послуг. Я усвідомлюю, що, допоки житиму, завжди зберігатиметься загроза життю моєї доньки. Саме через це і через той сором, який я відчуваю за скоєне, я вирішив утопитись.» — Лист підписаний заступником старшого комісара.
Макбет підвів погляд на журналістів, що були в залі.
— Звісно, перше питання, яке виникло в нас — і, гадаю, що у вас також, — чи є цей лист справжнім. Наш експертно-криміналістичний підрозділ підтвердив, що текст був надрукований на машинці Малкольма, яка стоїть в його кабінеті в управлінні поліції. На ньому є відбитки пальців Малкольма і його автентичний підпис.
У залі запала тиша, наче присутнім знадобилося кілька секунд, щоб перетравити отриману інформацію. А потім залунали голоси.
— Чи є інші докази того, що за убивством Дункана стояв Малкольм?
— Яким чином Малкольм спромігся допомогти «вершникам» убити старшого комісара?
— Яким чином Малкольм може бути пов’язаний з охоронцями?
— Чи не вважаєте ви, що до цієї справи причетні й інші працівники поліції?
Макбет підняв руки.
— Я не буду відповідати на запитання щодо вбивства Дункана, бо все це наразі — довільні припущення, і не більше. Лише запитання про зникнення Малкольма. По одному, будь ласка.
Тиша. Потім одна журналістка спитала:
— Чи слід нам розуміти вас так, що ви знайшли жетон Малкольма, але не знайшли його тіла?
— Річ у тім, що ми маємо справу з мулистим морським дном, а вода в нашій гавані — не з найчистіших. Легкий мідний жетон не вгрузає в намул так глибоко, як тіло, до того ж мідь віддзеркалює світло. Тому водолазам знадобиться певний час, щоб знайти Малкольма.
Макбет обвів поглядом журналістів, які хутко заходилися шкрябати ручками у блокнотах.
— А чи не є найпростішим поясненням те, що труп могла віднести течія? — поцікавився голос з гаркавим «р».
— Можливо, — відповів Макбет, зауваживши, кому належав той голос. То був один із нечисленних журналістів, який не робив нотаток. Звали його Волт Кайт. Йому й не треба було занотовувати, бо мікрофон його радіостанції маячив просто перед носом Макбета.
— Якщо Малкольм убив Дункана, а потім пошкодував, то чому…
— Стоп! — Макбет підняв руку. — Я вже сказав, що не відповідатиму на жодне запитання про вбивство Дункана, допоки ми не дізнаємося більше. А тепер, будь ласка, зважте на те, що нам треба терміново повертатися до роботи. Наш пріоритет номер один — розслідувати цю справу якомога швидше, залучивши для цього всі наявні ресурси. Нам також треба якомога швидше призначити старшого комісара, щоб забезпечити безперервність роботи, яку поліція виконує в інтересах нашого міста.
— Чи правильним буде сказати, що наразі ви, Макбете, є виконувачем обов’язків начальника поліції?
— З формальної точки зору — так.