височить Мальвіль.
На березі Рюнів, які в середньовіччя, мабуть, були однією широкою рікою, він
здіймається до половини стрімкої скелі, яка з півночі важко нависає кад нам.
Скеля неприступна з усіх боків, і я впевнений, що отой єдиний шлях із заходу
було прокладено по насипу, щоб дістатися до кам’янистого майданчика, на якому вирішили спорудити замок і будинки для челяді.
По той бік Рюнів, навпроти Мальвіля, височить замок Рузі, також епохи
феодалізму, але витончений, прикрашений докладно розташованими невисокими
круглими баштами, й навіть бійниці на них мають вигляд орнаменту.
Коли дивитись на Рузі, з першого ж погляду завважуєш, що його сусіда Мальвіль
якийсь “нетутешній”. Каміння, з якого його спорудили, видобували в місцевих
кар’єрах, але архітектурний стиль завезений з чужими. Мальвіль - замок англійський.
Його збудували англійські загарбники під час Столітньої війни, й він правив за
оселю Чорному принцеві.
Англійцям, що опинилися далеко від своїх туманів, либонь, сподобався цей край,
його яскраве сонце, вино, чорняві дівчата. Вони прагнули тут утриматися. Цей
намір видно з усього. Мальвіль був задуманий як неприступна фортеця, звідки
жменька озброєних людей могла тримати в покорі великий край.
Ніяких заокруглень, ніякої витонченості. Все використане доцільно. Наприклад,
надбрамна башта. У Рузі - це склепистий отвір з круглими башточками з обох
боків. У Мальвілі англійці просто зробили під аркою ворота в зубчастій кам’яній стіні, а поруч спорудили прямокутний триповерховий будинок, у високих,
голих і непривітних стінах якого вирубані продовгуваті бійниці. Він великий,
квадратний і, я певен, у тисячу разів зручніший. Біля підніжжя зубчастих стін і
надбрамної башти вони викопали рів, удвічі ширший, ніж у Рузі.
Коли ви входите до надбрамної башти, то ще не потрапляєте в замок, а тільки за
першу огорожу, в двір п’ятдесят метрів на тридцять, де стояли будинки для челяді. В цьому й полягає
хитрість: замок добре захищає ці будинки, але й вони також захищають його.
Ворог, якому вдалося б захопити надбрамну башту і територію за першою огорожею,
мусив би вести важку битву у вузеньких провулках.
Коли б ворог виграв цю битву, то на цьому його клопіт ще не скінчився б. Він
наштовхнувся б на другу огорожу, що, як і перша, тулилася між скелею та гострим
стрімчаком, захищаючи - вона й тепер захищає - власне замок.
Цей зубчастий кам’яний мур набагато вищий від першого, а рів також глибший. Якщо перед першим
муром над ровом було перекинуто звичайний міст, то тут нападникові додаткову
перепону створює звідний міст, перекинутий від квадратної башточки.
Квадратна башточка витончена, однак, на мою думку, англійські будівельники
спорудили її такою ненавмисне. Треба було збудувати приміщення для механізмів
звідного мосту. І їм поталанило: пропорції башточки їм вдалися.
Коли опустити звідний міст (я його реставрував), то ліворуч постає гігантська
квадратна головна башта заввишки сорок метрів, обіч якої стоїть ще одна
квадратна башта. Вона не тільки має захисне призначення. Вона постачає також
замок водою, бо в ній джерело, що б’є зі скелі; надлишок води наповнює рови.
Праворуч можна натрапити на сходи, що ведуть до велетенського льоху, який так
вабив дядька, й навпроти, посередині, перпендикулярно до головної башти - яке
диво після такої суворості! - стоїть дуже гарненький двоповерховий будиночок,
обіч якого височить чудова кругла башта із сходами всередині. Цього будиночка
не було в часи Чорного принца. Його спорудив набагато пізніше, в епоху
Відродження, - в спокійніші часи, - якийсь французький феодал. Але я мусив
реставрувати цей дерев’яний зруб і його дах з кам’яних плит, бо він не так зберігся, як кам’яне склепіння головної башти.
Такий він, цей незграбний англійський Мальвіль. Та він мені подобається. Дядька
й мене в часи “Гуртка” замок до того ж зачарував ще й тим, що був притулком під
час релігійних воєн протестантського капітана, який протягом усього свого життя
завдавав звідти разом з друзями нищівних ударів могутнім арміям Католицької
ліги. Цей капітан, який так самовіддано боронив свої погляди й незалежність,
був першим героєм, з якого я брав приклад.
Я сказав, що від будиночків для челяді за першою огорожею лишилися тільки купи
каміння. Але це каміння, якого тут цілі гори, стало мені у великій пригоді. З
нього я збудував піддашок біля кам’яного муру з південного боку, а з північного - одиночні стійла для коней.