стійло за першою огорожею старі дошки, в яких було повно цвяхів; раніше
збирався їх використати для розпалювання взимку камінів. Які то були колись
забаганки! А тепер треба кінчати з цим март нотратством. Нічогісінько більше не
можна викинути: жодного клаптя паперу, жодної обгортки, жодної порожньої
консервної бляшанки, жодної пластикової пляшки, жодного шматка мотузки, жодного
зігнутого або поіржавілого цвяха.
Ми винесли зі стійла старі каштанові дошки. За допомогою молотка й кліщів,
намагаючись не зруйнувати шапочки, повисмикували з них цвяхи. А вирівнявши їх
на плескатому камені, поскладали відповідно до величини кожного з них у
скриньку в коморі. Щоб зекономити бензин на бензопилці, ми відпилювали
звичайною пилкою зогнилі й зіпсовані частини дерева (тільки вони призначалися
тепер на дрова), очищали дошки від штукатурки й цементу, що прилип до них,
сортували їх за величиною й акуратно складали на купу в стійлі, підкладаючи під
них клинці, щоб взимку вони не покривилися.
Сподіваючись відвідин туристів, я запасся велетенськими свічками. У мене їх
залишилося дві дюжини в пачці, чотири майже цілісінькі на бра в льоху і дві
спалені до половини.
Ми вирішили світити ними дуже ощадливо. В мене лишилося ще дві бочки олії, і
Колен поробив каганці з циліндричних консервних бляшанок. Він пробив з одного
боку стінку бляшанки в такий спосіб, щоб на ній утворився своєрідний дзьобик, в
який просувався ґнотик - звичайнісінький пучечок конопляного повісемця, а з
протилежного від дзьобика боку припаяв до бляшанки металеве вушко, вирізане з
кришки. Колен зробив стільки каганців, скільки було кімнат у Мальвілі, цебто
чотири. Після закінчення посиденьок кожен засвічував каганця і йшов з ним до
своєї кімнати. Розподіляти олію доручили Мену, вона також розпоряджалася й
другою бочкою олії, виділеною для споживання, проте поки що її не починали.
Помивши й обстругавши планку, Мейссонье наніс на неї позначки, зробивши в такий
спосіб своєрідну мірку, яка допомогла нам визначити, що за два тижні ми дуже
мало взяли олії з першої бочки. За підрахунками Тома, якщо дотримуватися такої
ж дози, ми випорожнимо її аж через шість років. Потім доведеться шукати іншого
джерела освітлення, бо малоймовірно, що хоч один горіх виживе після того, що
сталося.
У мене були ще два електричні ліхтарики з двома майже новісінькими батарейками.
Один я віддав Мену до надбрамної башти, а другий залишив у головній,
домовившись, що ними будемо користуватися тільки у крайньому випадку.
Тома подав думку, що, коли складати гній від трьох кобил на плити майданчика
біля водонапірної башти, можна буде поліпшити комфорт ванної кімнати. Під цими
плитами було прокладено водогінну трубу з холодною водою. І Тома вважав, що
гній виділятиме достатньо тепла й підігріватиме воду. Спершу ми поставилися до
цього надто скептично, але експеримент удався. Й не кажучи вже про ті
зручності, що він нам дав, цей експеримент за первісного стану, в якому ми
опинилися, був першим поступом, першою перемогою. Малюк Колен розміркував, що,
якби він міг скористатися своєю ла-рокською майстернею, за таким же принципом
примусив би працювати центральне опалення.
Пейссу був вельми радий жити в одній кімнаті з Мейссонье, однак довелося
вдатися до дипломатичної хитрості й переконати Колена, щоб він поселився в
Віргіттиній кімнаті сам. Гадаю, йому хотілося поселитися в моїй кімнаті замість
Тома. Я не надав цьому значення. Друзі звинувачували мене в тому, що я надто
люблю Колена й “усе йому прощаю”. Але я вже був не настільки сліпий, щоб не
помітити його вад. Певен, що зробив би собі надто погану послугу, коли б
поміняв на Колена такого спокій”. ного, скромного й стриманого співмешканця, як
Тома.
До того ж Тома почував себе тут дуже самотньо, бо був наймолодший, а також
через своє міське походження, свої переконання, вдачу і незнання місцевої
говірки. Довелося сказати Мену й Пейссу, щоб вони не зловживали своєю рідною
мовою - літературна мова в них була на другому плані, - бо коли за столом вони
починали розмовляти діалектом, поволі всі наслідували їхній приклад, і тоді
Тома почував себе чужинцем у нашому колі.
Треба зазначити також, що Тома ставив друзів у незручне становище. На перший
погляд він дуже черствий. Розмовляв лаконічно й педантично точно. Йому
бракувало гнучкості. А оскільки в нього було відсутнє почуття гумору, він