VIIІ
Яке ж то було наше повернення до Мальвіля з настанням ночі! Я їхав верхи на
Бурці, закинувши ремінь карабіна на шию в такий спосіб, що його ствол лежав у
мене на грудях, М’єтта горнулася до мене ззаду, бо останньої миті дала зрозуміти своєю мімікою,
що також хотіла б сісти на коня. Бурка ішла ступою, бо Силач, який, здавалося,
ладен був бігти за моєю кобилою на край світу, зразу переходив на рись, занадто
розгойдуючи возом, як тільки вона трохи виривалася вперед. На возі сиділи
Фальвіна, Шаке й Тома, а також лежала гора матраців і всякого іншого майна. За
возом плентала тільна корова: Фальвіна не хотіла залишити її в “Ставку” навіть
на одну ніч. “Вона ж бо ось-ось має отелитися”, - сказала жінка.
Ми поїхали плоскогір’ям, повз колишню ферму “Кюссак”, від якої зосталася тільки купа попелу, бо
неможливо було пробратися возом через кам’яні мури, що перетинали невеличку рівнину, яка збігала до Рюнів. До речі, Жаке