очі, схрещені руки) запропонував їй (витягує обидві руки долонями вгору) піти з
ним (ногами вдає, що йде) до Ла-Рока (показує рукою в далечінь), щоб бути йому
за покоївку (вдає, що щось чистить і пере). Яке шахрайство! (Кладе на стегна
кулаки, супить брови, з огидою копилить губу, ногами топче уявну гадюку). Вона
відмовилася (рішуче хитає головою) й кинула його (трохи відвертається,
неприязно показує спину й ворушить ногами). Чи правильно вона зробила?
Оскільки я, приголомшений Фюльберовою сміливістю, мовчу, вона знов повторює
свій останній жест.
- Авжеж, М’єтто, ти дуже правильно зробила, - кажу я, пірнаючи лівою рукою в її жорстке,
гарне волосся й гладячи їй потилицю, а правою рукою знову примушую ходити
Силача, в якого уривається терпець. Вона одразу ж на льоту, не припиняючи ходи,
кілька разів цілує мене в щоку, тицяючи вустами навмання, й мені навіть
здалося, що зараз М’єтта поцілує мене у вуста, як Силача. Та ні, вона прямує до “Материнства”
допомагати бабусі, звідти виходить Фальвіна, вона котиться, наче куля, до
головної башти, рівномірно похитуючи товстими стегнами.
Мені здається, що Фюльбер передав куті меду й справа для нього обертається
погано. Однак відкидаю ці думки й зосереджуюся на своєму завданні.
Стрибнувши в сідло, ганяю Силача в дворі. До батога майже не вдаюся, бо певен,
що Силачеві од нього зовсім не боляче, однак він удає, що приймає удари батога,
як тяжку образу. За півгодини я вже весь мокрий від поту, стільки довелося
витратити сили, щоб приборкати цю велетенську тварину.
Я стомився. Силач також. Я спішуюсь і веду жеребця до стайні. Раптом звідкілясь
виринає Колен і, зціпивши зуби, входить разом зі мною до стійла. Поки я скидаю
вуздечку й сідло і кладу їх на перегородку, він бере віхоть соломи й люто
починає витирати жеребцеві бік, який вилискує потом. Я витираю з другого боку,
але без люті, кидаючи час від часу погляд на нашого великого стрільця з лука, й
чекаю, коли він нарешті озветься. Чекати мені доводиться не довго. За хвилину
він з гнівом каже, що бачився з Мейссоньє й Тома. Мейссоньє розповів йому, в
кого М’єтта провела цю ніч. Я мовчки слухаю його, а коли він закінчує виливати свій
гнів, намагаюсь заспокоїти. Починаю потерпати за Фюльбера, справа для якого
обертається дуже погано. Може, спробувати якось зам’яти цей скандал і розстатися з ним без галасу?
- Ти бачив Пейссу? - питаю я Колена.
- Ні.
- Якщо побачиш, нічого не кажи йому. Чуєш, не кажи.
Він неохоче погоджується.
Я даю йому легенького штурхана під лопатку й простую до головної башти, щоб
перевдягнутися.
Біля звідного моста зустрічаю заклопотану Мену й зупиняюся. Мену підводить свою
маленьку голову й дивиться на мене блискучими жвавими очима.
- Емманюелю, - мовить вона, - я хотіла розповісти тобі про те, що після сповіді
мені сказав Фюльбер. Він сказав, що турбується про наші душі й що, оскільки ми
справді не зможемо щонеділі ходити до Ла-Рока на месу, бо це надто далеко, він
вважає, що мусить призначити свого вікарія до Мальвіля.
Я вражено дивлюся на неї.
- Я подумала, що це тобі не дуже сподобається і...
Не дуже сподобається! Я добре розумію, що криється за цією турботою й,
заскреготавши зубами, біжу нагору крученими сходами головної башти. Коли я
опиняюся на другому поверсі, одні з двох дверей відчиняються, і з них у
супроводі Пейссу виходить Фюльбер. На площадці стоїть Жаке, чекаючи своєї
черги.
- Добридень, Емманюелю, - холодно вітається Фюльбер. Він уже знає, що я не маю
наміру сповідатися. - Чи зможу я зустрітися з тобою на кілька хвилин перед
месою?
- Чекатиму на тебе в своїй кімнаті, - відповідаю я. - Вона на третьому поверсі,
ота, праворуч.
- Гаразд, - каже Фюльбер.
Моя дещо брутальна відмова зовсім не здивувала його, й він витонченим жестом
запрошує Жаке до кімнати.
- Пейссу, чи не міг би ти мені зробити одну послугу? - питаю я товариша.
- Охоче, - відповідає той.
- Ходімо до сусідньої кімнати, там ти почистиш наші рушниці. Вище голову,
друже! Чіткіше крок!
Ці військові команди йому подобаються, й він охоче їх виконує. Я полегшено
зітхаю. Не тому, що Пейссу почистить рупшиці, - вони вже чисті, - а тому, що
заберу його від друзів. Справа ж і так надто ускладнилася, і я не хочу, щоб іще
й Пейссу завдав мені клопоту.
Зайшовши до себе, я роздягаюсь до пояса. Весь час думаю про майбутню зустріч і
сам себе заспокоюю. Висуваю шухляди й, намагаючись думати про щось інше, з
задоволенням вибираю собі сорочку. Сорочки - це моя слабість, їх у мене понад