Він приїхав туди у п’ятницю, близько чотирнадцятої години, з двома колегами. Там тхнуло ріпою й капустою, погано поголені чоловіки у дранті різалися в карти на кухонному столі. Хазяїн з милицею був з ними, холоша штанів закочена, щоб можна було накласти гіпс на пошкоджену ногу.
Та не будемо упередженими, дамо слово судовому приставу.
«Я говорив з відповідачем. Я був з Шарлем Каміре й Полем Бро. Ми почали з того, що дали йому зрозуміти: йдеться про виселення згідно з судовим рішенням. А він попросив нас зачекати на його дружину, яка увійшла розлючена і сказала, що нам нема чого там робити, бо її чоловік хворий і вони не можуть піти звідти, бо в них немає ні іншого дому, ані сусідів, щоб перечекати. Вони не хотіли виходити. Ми все ж виконали рішення того ж дня. Ми змусили людей, включно з відповідачем і його дружиною, покинути будинок. Ми не забрали меблі. Зачинили задні двері й повісили замок на вхід».
Потім він додав, що чоловік не був хворим, а просто накульгував, і що Вадартрік пообіцяв віддати йому наступного дня п’ятдесят доларів, які вимагав домовласник, а це могло погіршити стосунки з «Deshover Protective Loan», — деталь, про яку промовчав судовий пристав.
Але цього понеділка все мало бути інакше.
Рене Муссетт з трьома товаришами, коли подали обід, відразу спустошили тарілки й вийшли з таверни «Віктор», навіть не давши собі труду привітатися з власником, Оженом Лемі, що порядкував у барі, й Альфонсом, вірним офіціантом у брудному фартусі.
Вони лише на хвильку забігли у свій офіс, який був зовсім поруч, на першому поверсі будинку Мезонньов, на вулиці Сен-Жак-захід, номер 57, щоб бути точним. З вікна Муссетт милувався гарною будівлею «Монреаль Траст» з червоного шотландського піщаника поруч зі знаменитою будівлею «Олдред», геніальною подобою нью-йоркської «Емпайр Стейт».
Взяли документи й відразу рушили швидким кроком, попри ситний обід — шинка, чіпси, ріпа й морква, — обійшли штаб-квартиру страхової компанії «Провіданс», крадькома перехрестились на базиліку Нотр-Дам. Потім бігом спустилися до Плас д’Арм, перетнули вулиці Фортифікаційну й Креґ, які трохи розхóдилися, й попрямували вулицею Сен-Урбен. Зловили трохи дрижаків біля приміщення компанії «Montreal Light, Heat & Power Consolidated», там був страшенний протяг, пірнули на стоянку «Power Garage», де приєдналися до водіїв вантажівок, і Муссетт із трьома товаришами сіли в автомобіль «Форд», а інші — у два «Шевроле». Й поїхали.
Автомобілі рухаються в одному напрямку, на північ, зупиняються біля пральні «Лі Сінґ», куди Муссетт здає свої сорочки, користуються затишшям на улиці Вітре, минають продовольчий магазин «Ву Йєн К’ю», компанію з імпорту «Вінґ Гінґ», ковбасну фабрику «Леонґ Джунґ», офіс Китайської Партії реформ.
— Кляті жовті дині, — бурчить Докстадер. — А ще опіумні дилери.
Всі роблять вигляд, що не почули, насвистуючи й кидаючи погляд у керунку проходу Ісаака, кривої вулички, де, як плещуть довгі язики, можна отримати принадні послуги під покровом темряви.
Зліва виникає лікарня «Нотр-Дам-де Лурд», аскетична й потворна, на розі де ля Ґошетьєр, хоча вона справляє не таке гнітюче враження, як будинки з правого боку. Муссетт грається клаксоном перед пекарнею «Консолідейтед Бейкері», з якої тягнеться цукристий запах, перетинає маленьку вуличку Дорчестер, навіть не сповільнюючись, щоб перевірити, чи не наближається який автомобіль або підвода, а далі ряд жалюгідних будинків і магазинчиків слідують одне за одним аж до вулиці Сент-Катрін; багато з них стоять порожні завдяки справній службі судового пристава, який і проїздить повз них у цю мить. Виняток — меблевий магазин «Вудгауз», який опирається банкрутству, і поряд з ним — притулок «Бюїссоннет».
Інакше кажучи, після перетину вулиць Де Монтіні, Онтаріо чи Еванс фасади вже не приховують своєї нужденності, хіба що крім англіканської церкви Святого Івана Євангеліста й будівлі «Плато».
Перш ніж дістатися вулиці Пайн, кавалькада зупинилася перед бутиком Аб Ґордона «Тобако & Кенді», щоб Муссетт міг купити пачку цигарок без фільтру й м’ятні пастилки. Судовий пристав вирішує пройтися пішки до поштового відділення на розі вулиці Аркад і робить знак своїм людям його там чекати. Дуже задоволений Докстейдер прослизає за кермо «Форда».