Що ж до Ґарбера, то він розділяє захоплення Джошуа Ґершмана цим гарним дівчиськом з тонкими рисами й норовистим поглядом. Він прочищає горло й відповідає їй трохи неприродною французькою:
— Мені сказали, ви були свідком злочину.
Вона хотіла відповісти, що злочини зустрічаються їй майже щодня: діти, які йдуть працювати на «Домініон Текстиль» і повертаються покаліченими, викинуті на вулицю хворі на туберкульоз, яких знаходять мертвими під Портовим мостом, жінки, яких змушують займатися проституцією їхні чоловіки, а то й матері, швачки, оглухлі в двадцять років, осліплі в тридцять, худі й брудні безробітні, що тремтять посеред зими перед дверима притулку «Мьорлінґ», пухкі кюре, черниці із закритими обличчями, обрамленими бездоганними чепцями, воші, щури, крики розпачу, а ще поліцейські, які брутально штовхають людей й убивають нещасного пострілом у спину.
— Я не адвокат, метре Ґарбер, — каже вона рівним тоном, через який не може пробитися жодне почуття. — Як вам відомо, а ви на цьому знаєтесь, безсумнівно, краще за мене, Закон про адвокатуру мені це забороняє.
Ісраеліт вибачливо розводить руками, як робить це, звертаючись до своєї доньки, яка капризує перед рабином чи депутатом Берковичем, близьким до сім’ї дружини. Але відвідувач явно потрапив під чари Симони: він бачить у ній силу характеру тих жінок нової ґенерації, яких зустрічає на світських вечорах чи вернісажах, починаючи з художників «Бівер Гол Клаб», включно з Прюданс Говард, найталановитішою, на його думку, на яку спрямовано всю увагу, щойно вона заявила про себе.
Збоку від нього сидить пряма, як стріла, з рівним глибоким диханням, з вольовим підборіддям і дебелим носом, майже завеликим на чийсь смак, амазонка з пишним чорним, як воронове крило, волоссям, яке вона зазвичай піднімає і підв’язує хустиною і яке тепер хвилями спадає на плечі й опускається до середини спини.
Вона вдягла один із виробів «Діана Дресс» — чиста бавовна з білими смужками на сірому тлі і з матроським коміром — сукню, чия простота крою підкреслює її струнку фігуру. Вона схрещує ноги в очікуванні розвитку подій, наче вона тут начальник і має у своєму розпорядженні достатньо часу, щоб зробити догану працівникові.
Метр Ґарбер, одружений і вірний у шлюбі, здивовано помічає, що уявляє собі ситуації, які його дружина піддала б найбільшому осудові. Не бажаючи того, він жвавим рухом долоні відмітає всі ці думки й відновлює контроль над своїми почуттями. Він заходжується робити аргументований аналіз тієї особи, яку бачить перед собою, і приходить до висновку, що впізнає в Симоні отих католичок, іноді безкомпромісних, які, може, й нічого не значать у суспільстві, настільки їх мало, але які вдома всьому голова; на відміну від них та, яка чекає перед ним, брови підняті, підборіддя розслаблене, може, є провісницею франко-канадійок, які незабаром перестануть задовольнятися малим.
Він хвалить її англійську, яку вважає милою, а вона сприймає його зауваження з легким усміхом:
— Я була на курсах секретарів і стенографістів у міс Ґертруд Дойл, але...
Вона не закінчує речення, бо всі здогадуються про продовження: криза, криза, криза, яка пояснює все і дуже легко.
В присутності начальника, що схожий на опікуна і доброго батька сімейства, адвокат починає дохідливо пояснювати проблему, але вона його перебиває:
— Думаю, йдеться про розслідування коронера.
Потім замовкає, перш ніж урочисто додати:
— Мадемуазель Дойл дуже прискіплива й дає глибоку освіту.
Обидва чоловіки сміються з її серйозності.
Ґарбер добре знає стареньку демуазель, неперевершену стенографістку, яка займає кімнату в готелі «Монт Руаяль». А ще йому відомо, що насправді звати її Доріс Ліпшіц і що загострена ділова хватка надихнула її змінити ім’я, від чого вона отримала поважний прибуток.
А ще продається її ефективність, а особливо її тактовність, з якою вона веде справи, — якості, успадковані з часів навчання у найкращих канадських школах, і глибша поінформованість про тонкощі законів, ніж у великої кількості адвокатів, що вештаються коридорами Палацу правосуддя. Йому самому випала нещодавно нагода пересвідчитися, що вона й досі володіє словом і намагається не створювати погано сформульованими фразами додаткові труднощі клієнтам, якими вона неофіційно опікується й у яких і так вистачає проблем.
Про сапфічні апетити дами відомо всім, але ніхто тим не переймається. Хоча Ґарбер може легко зрозуміти, що створіння, яке спокійно сидить перед ним, наділене рідкісної гостроти розумом, явно викликало захоплення у її вчительки, яка, слухаючи своє серце, навчала її по першому розряду, та ще й двома офіційними мовами.