Тож у цих стінах і з цим декором Микита Зінчук пройшов курс омолодження. Бальзамувальник докладає зусиль, щоб повернути тридцятилітньому чоловікові риси молодого іммігранта, як на офіційному фото, зробленому до його прибуття в країну в 1927 році.
Після того, як він увіпхнув достатньо вати, щоб запобігти обвисанню шкіри, обличчя Микити розправилося. Вільям Рей наносить корективний воск з артистичною майстерністю; задовольняє свої амбіції, які полягають у тому, щоб повернути померлому його слов’янські вилиці, дещо приглушені могутніми щелепами, й зробити ідеально круглими ніздрі. Хоча у клієнта – Канадської ліги прав робітників, якою керує Белла Ґордон, – обмежені кошти, він не може відмовити собі в тому, щоб додати штучні вії, які все одно зніме, коли зачинятимуть труну.
Він пишається своїм скромним бізнесом, незважаючи на вживані інструменти, куплені у Жоржа Вандала, тепер уже конкурента з вулиці Рашель: простенькою, але ефективною системою вентиляції, щоб справлятися з випарами формаліну, електричним насосом для ін’єкцій і троакаром. Саме цей інструмент зі схожим на голку сорокасантиметровим стрижнем з трубкою він і вводить більш-менш делікатно через пупок у порожнини й органи торсу, перш ніж ввести його у мозок через праве око, щоб залити всередину рідину для консервації.
Він працює під чорнильним портретом видатного лікаря Жоеля Крандалла, танатолога з Нью-Йорка, чиїм завданням було відновити знебарвлене обличчя полковника Джона Джакоба Астора IV, нещасного пасажира «Титаніка», і чиїм справжнім шедевром, безперечно, була віртуозна реконструкція бідолашного хлопа, розчавленого між двома поїздами.
Він насвистує, попри постійне хвилювання, від якого стискається шлунок: він читав газети, він знає, хто цей чоловік, над яким він зараз нахиляється, йому також було сказано, щоб він нічого не розповідав про цю справу, бо констеблі можуть нагрянути без попередження, як звичайно робить смерть в інших місцях.
Тож на обличчі Микити Зінчука назавжди залишиться вираз безтурботності, якої він ніколи не знав протягом свого короткого, свого нещасного життя. Загалом, незважаючи на дії, які він чинив під час погромів чи щодо нечесних боржників, чиста душа описала б його як створіння, розчавлене жахливою епохою: він був лише одним із мільйонів, принесених у жертву, щоб задовольнити кількох психопатів у погонах.
Вільям Рей кладе свій невеличкий інструмент, відступає на крок, щоб оглянути своє творіння. Він задоволений і трохи сумний водночас, бо чоловіка, який лежить перед ним, справжнього католика, буде поховано в поганській землі — на кладовищі Лейквʼю в Пуант-Клер, майже на краю світу! — за рахунок комуністів, переконаних, що тепер вони мають священний символ, який насправді є, на думку Вільяма, жертвою тотального пограбування.
Щойно Джошуа вийшов із зали «Нотр-Дам», він сміливо кинувся під пориви вітру й сніжинки, що кололи очі, дістався вулиці Сен-Антуан якраз вчасно, щоб встигнути на трамвай 48-1, який довіз його до кінцевої зупинки Креґ, де на нього чекав номер 55.
Попереджений Кідом, він помітив, що троє чоловіків, одягнених у ґабардини, в однаковісіньких фетрових капелюхах, зайшли відразу за ним й усю дорогу листали одну стару газету. Їхні очі через регулярні проміжки часу відривалися від тієї чи іншої статті, щоб окинути оком тісний простір після того, як швиденько оглядали Джошуа.
Вони ж ускочили на борт трамваю, що їхав по бульвару Сен-Лоран, у той самий вагон, що і Джошуа, і стояли біля дверей, готові вийти.
Один із трійці покидає її, коли Джошуа виказує намір зійти на зупинці авеню Пен. Вітер став пронизливішим, і двоє чоловіків, між якими було не більше двох метрів віхоли, міряють кроком тротуар, нахиляючись уперед, згинаючи коліна, притримуючи руками капелюхи, неначе піднімаються крутою стежкою по льодовику.
Незважаючи на пізню годину, «Канадські делікатеси», які тримає Бен Шварц, розташовані між бакалійною крамницею й магазином взуття, заповнені, на відміну від ресторану конкурента, власник якого — його брат Рьобен, холеричний тип, який любить жінок та пиво і скоро відступить свій бізнес такому собі Семові Лестеру, майбутньому королеві запакованого копченого м’яса.