Основне положення їхньої науки полягає в тім, що всі хвороби походять від переповнення, і звідси вони роблять висновок, що насамперед треба зовсім спорожнити тіло або природним шляхом, або через рот. Для цього вони беруть трави, мінерали, смоли, олії, скойки, солі, соки, водорості, послід, кору з дерев, змій, жаб, павуків, кістки та м'ясо померлих людей, птахів, звірів та риб і роблять суміш, таку бридку й нудотну своїм смаком та запахом, що шлунок одразу ж з огидою викидає її назад; це вони називають блювотним. Іноді, приготувавши з тих же складових частин і додавши до них деякої отрути, такі ж мерзенні й нестерпні для кишок ліки, вони змушують нас (залежно від настрою лікаря) вводити їх через верхній або нижній отвір. Ліки ці, послабляючи черево, женуть усе вниз, і їх вони називають проносним або клістиром. Природа ж бо (так твердять лікарі), призначивши передній верхній отвір тільки для впровадження всередину твердих та рідких речовин, а задній нижній для випорожнювання, коли людина хворіє, за дотепною вигадкою цих артистів, неначе вибивається з сідла, і тому, щоб повернути її на місце, з тілом треба поводитися прямо протилежним способом: використовувати навпаки обидва отвори, впроваджуючи тверді та рідкі речовини у відхідник і змушуючи випорожнюватися через рот.
Але, крім справжніх хвороб, у нас існують ще й фальшиві, проти яких лікарі винайшли й фальшиві ліки. Ці недуги мають свої назви, і для них є спеціальні ліки. На них завжди хворіють самиці наших єгу.
Особливо визначається плем'я лікарів своїми прогнозами і рідко помиляється. У випадку справжньої хвороби, більш-менш лихої, вони, як правило, пророкують смерть, яка завжди в їхній владі, не так як одужання. А якщо після того хворому несподівано покращає, вони, щоб їм не закидали невірного прогнозу і щоб їхнє пророкування справдилося, знають, як довести світові свою мудрість, вчасно давши відповідну дозу ліків.
Вони бувають дуже корисні для чоловіків та жінок, яким обридли їхні дружини, старшим синам, міністрам і часто монархам.
Мені й раніше не раз доводилося говорити з моїм господарем про природу урядування взагалі й, зокрема, про чудову англійську конституцію, що з неї справедливо дивуються і їй заздрять всі інші країни. Коли ж я випадково згадав якось про міністра, то мій господар трохи згодом звелів мені розказати йому, яким саме єгу даємо ми таку назву.
«Перший або головний міністр, — відповів я, а його я й мав на увазі, — це — створіння, що не знає ні горя, ні радощів; ні любові, ні ненависті; ні жалю, ні гніву. В усякому разі, з усіх пристрастей йому відомі лише жадоба багатства, влади та титулів. Слова він уживає для різних потреб, тільки не на те, щоб висловлювати свою думку. Правду каже лише тоді, коли хоче, щоб її вважали за брехню, а бреше, — коли бажає, щоб йому повірили. Ті, кого він ганьбить поза їхньою спиною, стоять на прямому шляху до службового підвищення, а той, кого він вихваляє перед іншими, мусить вважати себе від того дня за пропащу людину. Найгірша ознака для вас — коли він щось обіцяє, а надто ще й ствердить це присягою. Тоді кожен, хто має розум, відразу ж тікає і кидає всяку надію.
Є три способи стати першим міністром: перший — уміло скористатися своєю дружиною, донькою або сестрою, другий — зрадити свого попередника або підкопатися під нього і третій — якнайзапальніше виступати привселюдно проти двірської розбещеності. І розумний король скоріше вибере того, хто застосовує останній метод, бо ці палкі виказувачі завжди якнайслухняніше потуратимуть бажанням і пристрастям свого пана. Маючи у своїм розпорядженні всі посади, ці міністри забезпечують собі владу, підкупаючи більшість членів сенату або великої ради, а нарешті, особливим способом, що зветься актом амністії (я описав йому її суть), уникають розплати і відходять від громадської діяльності, обтяжені награбованим у народу.
Палац першого міністра — то школа, де він готує інших до такої самої спеціальності. Його пажі, лакеї та швейцари, наслідуючи поведінку пана, самі стають міністрами у своїй галузі і навчаються трьох головних елементів цього мистецтва — брехати, підкупати та красти. Є і в них свої двори, що складаються з осіб вищого рангу. Іноді ж, завдяки своїй спритності та безсоромності, вони поволі підіймаються до того, що заступають свого пана.