Коли обід добігав кінця, позаду мене раптом зчинився сильний ґвалт, ніби дюжина ткачів разом узялися до роботи на своїх верстатах. Обернувшись, я побачив, що на коліна до господині стрибнула кішка і, згорнувшись клубком, солодко замурчала. Кішка здалася мені величезною – утричі більшою за найбільшого нашого бика. Я, боячись, щоб вона не кинулася на мене, як на мишу, злякано позадкував, хоч і перебував на протилежному кінці столу, а фермерка міцно тримала свою улюбленицю й погладжувала. Мої страхи виявилися марними – тварина не звернула на мене уваги. Я настільки посмілішав, що наблизився до її морди, але кішка тільки вигнула спину та притислася до своєї хазяйки. Під час обіду, як це звичайно трапляється в сільських будинках, до їдальні вбігли кілька собак, та я, сам не знаю чому, анітрохи не злякався. Один із псів був мастифом завбільшки з чотирьох слонів, другий – хортом, породу інших мені складно назвати.
Усі ще сиділи за столом, коли до кімнати увійшла годувальниця з річним немовлям на руках і присіла на лаву просто напроти того місця, де я походжав. Побачивши мене і, вочевидь, сприйнявши за живу іграшку, немовля почало так оглушливо ревіти, що, якби це трапилося в Челсі, неодмінно завалився б Лондонський міст. Його матуся не вигадала нічого кращого за те, щоб поставити мене перед малюком, який одразу ж замовк, згріб мене і спробував сунути до рота. Я так відчайдушно заволав, що немовля знову, злякавшись, заревіло і розтиснуло пальці. Якби фермерка не встигла підставити під моє тіло, що вже летіло на підлогу, свого фартуха, я неодмінно зламав би собі шию. Щоб заспокоїти дитину, годувальниця почала розважати її брязкальцем, що скидалося на барильце з камінням, однак немовля не замовкало, і тоді годувальниця присіла на табурет, вирішивши вдатися до останнього засобу – дати дитині груди. Видовище немовляти-велетня, який ссе груди, справило на мене незабутнє враження.
По обіді фермер вирушив у поле і звелів дружині дбати про мене. Я настільки втомився, що очі мої злипалися. Хазяйка це помітила, поклала мене на своє ліжко і накрила чистим батистовим носовичком, який, одначе, виявився грубшим за вітрило військового корабля.
Я проспав близько двох годин і бачив уві сні свою родину.
Через це я був іще сумніший, коли прокинувся у величезній напівтемній кімнаті, лежачи сам-один на безкраїй подушці. Фермерка, очевидно, взялася до хатньої роботи й замкнула двері на ключ. Ліжко вивищувалося над підлогою на вісім ярдів, а мені треба було терміново спуститися, щоб випорожнитися. Кликати когось на допомогу було марно: мій голос був тут не сильнішим за комарине дзижчання. Поки я роздумував, що ж робити, на постіль уже встигли залізти два щури. Принюхуючись, вони заметушилися по покривалу, аж раптом один із них помітив мене. Я, жахнувшись, скочив на ноги й вихопив ножа саме тієї секунди, коли щури на мене накинулися. Мені вдалося розпанахати черево найбільшому, попри те що він був завбільшки з вовкодава, а його голий хвіст сягав завдовжки двох ярдів. Інший дременув, але я наздогнав його і поранив. Після цих подвигів я почав походжати покривалом серед кривавих плям, щоб відсапнути і трохи отямитися після пережитого.
Тут до кімнати увійшла хазяйка. Побачивши, що я весь закривавлений, вона стрімголов кинулася до ліжка і підхопила мене на руки. Я намагався пояснити, що сталося, показуючи на мертвого щура й даючи добрій жінці зрозуміти, що я цілий і неушкоджений. Видобувши ножа, я помахав ним – тоді фермерка все зрозуміла. Вона покликала служницю та наказала прибрати сліди вчиненого мною побоїща. Трохи збентежено я спробував пояснити господині, що волів би таки вибратися до вітру, але вона насилу втямила, в чому річ. Жінка взяла мене на руки, віднесла до саду, поставила на землю й відвернулася.
Там я поспіхом сховався між листям щавлю та нарешті покінчив із цією історією, що так затяглася.
Розділ 2
У фермерській родині була ще й дев’ятирічна донька. Для свого віку дівчинка була дуже розумною й мала чудову вдачу. Добра, лагідна, невеличка на зріст – лише близько сорока футів. Понад усе вона любила шити лялькові вбрання, які сама вигадувала.