Тому я знову дійшов сумного висновку: знання та інтереси велетнів украй обмежені. У школах тут вивчають лише історію, математику, поезію та етику. В цих галузях досягнуто великих успіхів, одначе математика відіграє чисто практичну роль, та й решта має ужитковий характер. Математики в цьому королівстві потрібні, щоб займатися питаннями розмежування полів і різними галузями техніки. Що стосується абстрактних ідей та філософії, то це все здавалося велетням зовсім недоречним.
Кожен закон цієї країни містив кількість слів, що не перевищувала кількості літер в алфавіті, – а їх там налічувалося лише двадцять дві. Але тільки деякі закони були такі докладні. Тутешні люди, не вирізняючись особливою жвавістю розуму, прагнуть стислості й точності та не допускають інших тлумачень закону, крім одного, хоч би про які злочини йшлося. В галузі громадянських і кримінальних процесів їхня юриспруденція така слабка, що просто нема про що розмовляти.
Друкарство в Бробдингнегу, як і в китайців, існує від непам’ятних часів, але їхні книгосховища не вирізняються великою кількістю назв і авторів. Навіть королівська бібліотека, якою я вільно міг користуватися, містить не більше за тисячу томів, що зберігаються в галереї завдовжки двісті футів. Тесля королеви влаштував у кімнаті Глюмдалькліч щось на кшталт положистої дерев’яної драбини двадцять п’ять футів заввишки і п’ятдесят футів завширшки. Обрану мною книжку встановлювали біля стіни; я піднімався на найвищий щабель і починав читання згори, рухаючись уздовж рядків справа наліво. Потім поступово спускався по щаблях, аж поки діставався краю сторінки. Книжкові аркуші я перегортав обіруч, що було не так уже й важко – навіть у книжках найбільшого формату вони були не товщі за наш картон і заввишки – близько двадцяти футів.
Стиль і мова книжок, що їх мені довелося читати, вирізнялися простотою та ясністю, без порожнього красномовства – велетні не полюбляють зайвих слів. Я подолав також чимало фоліантів історичного змісту. Траплялися цікаві книжки на теми моралі. Так, в одному творі йшлося про недосконалість роду людського. Автор, подібно до європейських моралістів, без кінця нарікав на слабкість і мізерність людської природи. Люди безпорадні й не здатні захистити себе від суворого клімату, хвороб і диких звірів, які перевищують людину силою, спритністю, а часом і розумом. І якщо в давні часи землю населяли справжні велетні, то тепер світ почав вироджуватись і народжуються кволі та недорозвинені істоти. Це підтверджується історією, а також переказами. А хіба величезні кістки й черепи, знайдені природознавцями, не свідчать про те, як здрібніла людина?
Подолавши трактат, я не міг не замислитися над спільним для всіх народів питанням: що саме вчені автори намагаються побачити в минулому та чим дорікають сучасності? Чому для них учора завжди краще за сьогодні?
Велетні пишаються своєю армією. Королівське військо налічує сто сімдесят шість тисяч піхотинців і тридцять дві тисячі кавалеристів. Хоча не знаю, чи можна назвати регулярною армією ополчення, яке в містах складається з купців, а в селах – із фермерів. Командують піхотою й кавалерією вельможі та дрібні дворяни. Платні солдати не одержують. Командири обираються загальним таємним голосуванням із-поміж найдосвідченіших і найшанованіших громадян. Одначе, як не дивно, ця армія прекрасно навчена та дисциплінована. Мені трапилося спостерігати маневри столичного ополчення, які відбувалися на просторому плацу за містом. На полі одночасно були присутні не більше ніж двадцять п’ять тисяч піхотинців і шість тисяч кавалеристів, але в мене склалося враження, що королівська армія обіймає майже півсвіту. Адже кожен кавалерист на коні був як колона заввишки сто футів. А коли воїни разом вихопили шаблі – ніхто не може уявити собі грандіознішої та приголомшливішої картини! Здавалося, ніби десять тисяч блискавок одночасно прохромили з усіх боків небесне склепіння.
Разом із тим мені досі не давало спокою одне питання, що здавалося мені важливим. Із якого дива королю велетнів, чиї володіння ніде не межували з іншими державами, спало на думку створити могутню армію та навчити свій народ військової дисципліни? Відповідь я знайшов в історичних книжках і в бесідах із його величністю.