Коли два єху знаходять строкатий камінчик, вони шалено б’ються за скарб. При цьому дуже часто його дістає третя тварина, яка спокійно спостерігає за бійкою. Скориставшись моментом, хитрун хапає знахідку та відносить до власної схованки. Чи не нагадує вам це, – мовив кінь, посміхаючись, – ваші судові позови?»
Я не переконував його на інше, адже тоді мені довелося б визнати, що таке розв’язання суперечки є набагато справедливішим, аніж безліч рішень, які ухвалюють в англійських судах.
«Та особливо огидна в єху, – вів далі мій співбесідник, – їхня ненажерливість. Вони жадібно поглинають усе, що потрапить їм на очі: траву, коріння, ягоди, падло, причому найбільше задоволення дістають від їжі, яку вони примудрилися вкрасти, ніж від тієї, що готують для них мої слуги. На тутешніх луках зрідка зустрічається одна рослина, коріння якої солодкувате на смак. Єху постійно шукають її, а знайшовши, з насолодою жують – вона впливає на них так само, як вино. Під дією цього коріння вони або обіймаються, або б’ються, ревуть, кривляються та зчиняють бучу, стають балакучими, не можуть триматися на ногах, нарешті падають і засинають у багнюці…»
Але в тому, що стосується науки, мистецтва, промисловості, державного управління тощо, визнав мій гуїгнгнм, немає схожості між людьми та єху. Щоправда, йому доводилося чути, що в деяких стадах цих тварин є хтось на зразок володаря. Цей єху-ватажок чомусь завжди найбільший, найогидніший та найлютіший. У нього, як правило, є фаворит, який немов дві краплі води скидається на свого покровителя. Обов’язки фаворита прості – він дбає про те, щоб ватажкові було зручно, лиже йому п’яти та приводить до лігва молоденьких самиць. За вірну службу його час від часу нагороджують кавалком віслючого м’яса. Фаворита ненавидить уся зграя, і щоб бути в безпеці, він постійно тримається позаду свого пана. Зазвичай такий єху ходить в улюбленцях недовго. Йому швидко знаходять заміну, після чого все стадо дає йому солідного прочухана й виганяє. Чи подібне це до того, що відбувається між нашими правителями та їхніми міністрами, мій співбесідник запропонував мені визначити самому.
Потім він торкнувся ще одного важливого питання. Єху вирізняються жорстокістю в боротьбі один з одним за своїх обраниць. Але, коли домагаються прихильності й беруть їх за дружин, безбожно б’ють і поводяться з ними неймовірно брутально. Зі свого боку, майже кожна самиця єху, незалежно від того, має вона пару чи ні, побачивши молодого й сильного самця, поводиться вкрай зухвально. Вона кривляється, верещить, грайливо ховається в кущах і за деревами, а коли самець кидається навздогін – тікає, вдаючи, буцімто перелякана, і прекрасно знаючи, що самець побіжить за нею. Якщо ж до зграї приб’ється єху-одиначка, то всі самиці, оточивши її, починають жестами та кривляннями виказувати надзвичайну огиду й презирство.
Я промовчав, але з сумом змушений був визнати, що в цих учинках жіночої половини єху є надзвичайна схожість із кокетством і безсоромністю великої кількості наших дам.
Окрім того, гуїгнгнм розповів про одну дивну особливість характеру єху, яку помітили його слуги. Іноді якомусь єху спадає на думку забитися в куток, лягти на землю та стогнати, канючити й відганяти від себе кожного, хто до нього наблизиться. Звичайно таке трапляється з абсолютно здоровими молодими тваринами. Що з ними відбувається, зрозуміти не можна. Єдиний засіб, який лікує єху від цієї хвороби, – це важка праця, що діє на них просто як чари.
Попри всю мою прихильність до роду людського, я не міг не визнати, що вбачаю в цьому початок тієї недуги, яку в нас в Англії називають сплін, а в Європі – хандра. Звичайно на неї хворіють нероби та заможні люди, і ліки я б виписав їм точно такі.
Розділ 8