— Отож. Кажеш, ти мене шукала?
Старлінг кивнула, не припиняючи жувати. Ковтнула, витерла губи й додала:
— І нелегко було тебе знайти, бо я ні в кого про тебе не розпитувала. Тільки покладалася на власні очі. Сподіваюся, ти це оціниш.
Я ледь схилив голову.
— А тепер, коли ти вже мене знайшла? Чого від мене хочеш? Платні за мовчання? Якщо так, доведеться тобі вдовольнитися кількома мідяками.
— Ні. — Менестрелька відпила ковток вина, тоді схилила голову, глянула на мене. — Все так, як я тобі сказала. Я хочу пісню. Скидається на те, що одну я вже проґавила, не пішовши за тобою, коли тебе… усунули з нашої компанії. Хоча маю надію, що ти милостиво поділишся зі мною деталями того, як тобі вдалося вижити. — Схилилася вперед, а її тренований голос знизився майже до конфіденційного шепоту. — Не знаєш, який це був для мене шок, коли почула, що тих шістьох королівських стражників знайдено мертвими. Бач, я думала, що помилилася щодо тебе. Я й справді повірила, що вони потягли бідного старого Тома, зробивши з нього цапа-відбувайла. «Син Чівелрі, — сказала я собі, — ніколи не піддався б так тихо, так банально». Тож дозволила тобі піти і не рушила слідом. Та, коли почула ту новину, по спині мені поповзли мурашки, а всі волоски на тілі стали дибки. «Це був він, — дорікнула я собі. — Там був бастард, я бачила, як його забирають, а не ворухнула й пальцем». Не можеш навіть уявити, як я проклинала себе за те, що засумнівалася у своїх інстинктах. Але потім вирішила: гаразд, якщо ти вижив, то однаково прийдеш сюди. Ти ж прямуєш у Гори, правда?
Я прошив її таким гострим поглядом, який змусив би до втечі кожного стаєнного хлопця Оленячого замку і стер би посмішку з обличчя кожного бакійського гвардійця. Але Старлінг була менестрелькою. Піснярів не так легко змусити зніяковіти. Вона їла собі далі, чекаючи моєї відповіді.
— Чого б я мав прямувати в Гори? — тихо спитав я її.
Вона ковтнула, відпила ще вина, усміхнулася.
— Я не знаю, чого. Може, на підмогу Кеттрікен? Та хай яка причина, але я здогадуюся, що з цього вийде пісня, ні?
Ще рік тому її чари та усмішка могли б мене подолати. Ще рік тому я хотів би довіритися цій привабливій жінці, хотів би, щоб вона стала моїм другом. Тепер вона лише втомлювала мене. Була обтяженням, в’яззю, якої слід уникати. Я не відповів на її запитання. Сказав лише:
— Зараз нічого й думати про мандрівку в Гори. Вітри дмуть у протилежному напрямку, баржі не плаватимуть до весни, а король Регал заборонив подорожі й торгівлю між Шістьма герцогствами та Гірським королівством. Ніхто зараз не мандрує в Гори.
Вона кивнула, погоджуючись.
— Я чула, що королівські стражники тиждень тому захопили дві баржі з командами та змусили їх переправитися. Принаймні одна з них затонула, бо тіла прибило назад до берега. Люди та коні. Ніхто не знає, зуміли інші солдати переправитися чи ні. Та… — Старлінг задоволено посміхнулася, присунулася до мене, знизила голос: — Знаю одну групу, що й досі має зв’язок із Горами.
— Хто? — зажадав я.
Вона змусила мене трохи почекати.
— Контрабандисти. — Сказала це слово дуже тихо.
— Контрабандисти? — обережно перепитав я.
Це мало сенс. Що жорсткіші обмеження торгівлі, то більший зиск тих, кому пощастило. Завжди були люди, готові ризикнути життям задля зиску.
— Так. Але насправді я не тому тебе шукала. Фітце, ти мав чути, що до Синього озера прибув король Регал. Але це все брехня, пастка, щоб тебе заманити. Не слід тобі туди йти.
— Я це знаю, — спокійно мовив я.
— Звідки? — спитала вона.
Говорила тихо, але я бачив, наскільки її роздратувало те, що мені це стало відомо раніше, ніж вона повідомила.
— Може, пташечка наспівала, — гордовито відповів я. — Ти ж знаєш, що ми, віттери, розмовляємо мовами всіх тварин.
— Справді? — спитала вона, довірлива, як дитина.
Я здійняв брову.
— Мені куди цікавіше, звідки ти знала.
— Вони нас вистежили, щоб допитати. Усіх із каравану Мадж, кого вдалося знайти.
— І?
— І чого тільки ми їм не розповіли! Як вірити Крісові, дорогою зникло кілька овець, хтось потяг їх уночі, без звуку. А Тассін, розповідаючи про вечір, коли ти намагався її зґвалтувати, сказала, наче тільки тоді зауважила, що нігті в тебе чорні, як вовчі пазурі, а очі світяться в темряві.