Выбрать главу

Двом чоловікам, що переправлялися потім, довелося найгірше. Вони вже дісталися середини ріки, коли з’явився величезний корч, що прямував просто на баржу. Пазуристе коріння скидалося на потворну руку, стовбур погойдувався у сильній течії. Нік крикнув на коней, ми всі рвонулися допомогти їм тягти баржу, а все-таки корч вдарив у бік баржі, розминаючись із нею. Чоловіки на палубі закричали, бо через удар пустилися перил. Один мало не випав, але йому вдалося вхопитися за інший стовп. Тримався за нього, як за своє дорогоцінне життя. Зійшовши на берег, обидва блискали очима та лаялися, наче підозрювали, що це влаштовано навмисно. Нік закріпив баржу й сам перевірив усі линви, що кріпили її до шківного каната. Через удар один зі стовпців перил розхитався. Він покрутив головою і попередив про це своїх людей, що витягали на борт останній фургон.

Ця переправа була не гіршою за інші. Я дивився з певним неспокоєм, знаючи, що наступна черга моя.

Нічноокий, маєш охоту скупатися?

Буде того варте, якщо полювання по той бік удасться, — відповів мій друг, але я відчував, що він поділяє моє хви­лювання.

Спостерігаючи за тим, як баржа причалює до помосту, я намагався заспокоїтися сам і заспокоїти кобилу Кеттл. Лагідно розмовляв із нею, ведучи її вниз, з усіх сил запевняв, що все буде гаразд. Вона, здається, повірила цьому і спокійно вийшла на пошрамовані дошки палуби. Я повільно її провадив, пояснюючи все по дорозі. Коли прив’язував кобилку до кільця, прикріпленого до палуби, вона стояла сумирно. Двоє Нікових людей швидко спустили візок. Тоді стрибнув Нічноокий, впав животом на палубу, вп’явшись у неї кігтями. Йому не подобалося, як жадібно ріка торсає баржу. Правду кажучи, мені теж. Зрештою він відважився присісти поруч зі мною, розчепіривши лапи.

— Ви поїдете з Томом і візком, — сказав Нік промоклим чоловікам, які відбули вже одну переправу. — Ми з хлопцями переправимо ваших коників останньою ходкою. Тримайтеся подалі від цієї кобили, бо ще раптом надумає брикатися.

Вони обережно зійшли на борт, поглядаючи на Нічноокого майже так само недовірливо, як на кобилу. Обидва стали ззаду за візком і там ухопилися за перила. Ми з Нічнооким зосталися на носі баржі. Я сподівався, що там будемо недосяжні для копит кобили. В останню мить Нік заявив:

— Мабуть, поїду разом із вами.

Відв’язав баржу, всміхнувся і махнув своїм людям. Упряжка мулів по той бік ріки рушила з місця, і ми ривком увійшли в ріку.

Спостерігати за чимось — геть не те, що робити це самому. Від першого вибуху бризок річкової води мені перехопило подих. Зненацька ми стали іграшкою, яку вхопила до рук вередлива дитина. Ріка котила води впоперек нашого курсу, рвучи баржу й ревучи від люті, що не може вхопити нас і понести з собою. Шалена вода майже оглушила мене. Баржа різко занурилась, я вхопився за перила, хвиля води перетекла на палубу й дістала мені до кісточок. Другого разу водяний потік ударив з носа, намочив нас усіх, кобила заіржала. Я відпустив перила, збираючись ухопити її за голову. Здається, двоє чоловіків надумали те саме. Йшли вперед, долали свій шлях, тримаючись за візок. Я махнув їм іти геть і обернувся до кобили.

Ніколи не знатиму, що задумав той чоловік. Може, хотів ударити мене руків’ям свого ножа. Краєчком ока я піймав цей рух і повернувся обличчям до нього саме тієї миті, коли баржа знову різко гойднулася. Він не поцілив у мене й заточився вперед, до кобили. Тварина, уже й так стривожена, почала панічно брикатися. Дико мотнула головою, вдарила мене так, що я похитнувся. Майже піймав рівновагу, коли той чоловік знову спробував ударити мене. Ззаду за візком Нік боровся з іншим чоловіком. Сердито кричав щось про своє слово та честь. Я відхилився від удару напасника, а вода тим часом хлюпнула з боку носа. Поштовх був таким сильним, що відкинув мене до середини баржі. Я вхопився за колесо візка й міцно за нього тримався, тяжко дихаючи. Наполовину витяг меча з піхов, коли хтось ухопив мене ззаду. Перший напасник кинувся в мій бік, щирячись, цього разу вістрям ножа вперед. Зненацька повз мене майнуло тіло, покрите мокрим хутром. Нічноокий вцілив йому просто в груди, відкинувши до перил.