Я не сказав нічого.
— Ти мене зрозумів?
Я кивнув.
— То й гаразд. Тепер. Якщо ти не створиш мені жодних проблем, з тобою поводитимуться гідно. Як і з іншими. Якщо ж ти завдаси якихось труднощів, вони теж поділять твою долю. Це ти теж розумієш?
Втупився мені в очі, вимагаючи відповіді. Я відповів так само тихо:
— Ти справді думаєш, що я переймаюся, чи проллєш ти кров Ніка, раз він продав мене тобі?
Він посміхнувся. Від цієї посмішки мене обсипало морозом, бо колись так усміхався добросердий учень столяра. А тепер інший Барл носив його шкіру.
— Ти хитрий, бастарде, і був таким, відколи я тебе знаю. Але маєш ту саму слабкість, що й твій батько та Веріті-претендент: вважаєш, наче життя одного з цих селюків має таку ж цінність, як і твоє. Завдаси мені клопотів, то розплатяться вони всі, до останньої краплі крові. Ти мене зрозумів? Навіть Нік.
Він мав рацію. Мене вивернуло б від самого уявлення, що прочани мають розплачуватися за моє зухвальство.
— А якщо я не опиратимусь? — тихо спитав я. — Що буде з ними тоді?
Він труснув головою, здивований моєю дурною дбайливістю.
— Три роки примусових робіт. Був би я не таким добросердим, відрубав би кожному руку, бо вони прямо порушили наказ короля, намагаючись перетнути кордон, і заслуговують покарання як зрадники. Для контрабандистів десять років.
Я знав, що небагато контрабандистів виживе.
— А менестрелька?
Уявлення не маю, чому він відповів на моє запитання, але зробив це.
— Менестрелька помре. Ти й сам це знаєш. Їй було відомо, хто ти, бо Вілл допитав її у Синьому озері. А вона вирішила допомогти тобі, хоч могла натомість послужити своєму королю. Вона зрадниця.
Його голос розпалив у мені гнів.
— Допомагаючи мені, вона служить істинному королю. А коли повернеться Веріті, ти відчуєш його гнів. Не буде нікого, хто б захистив тебе чи решту вашої фальшивої групи.
Якусь мить Барл тільки дивився на мене. Я опанував себе. Це прозвучало, як у дитини, що погрожує комусь гнівом свого старшого брата. Мої слова були марними, гірше ніж марними.
— Сторожа... — Барл не кричав. Заледве здійняв голос, але пара стражників негайно з’явилася у наметі, з оголеними мечами, націленими мені в обличчя. Барл поводився так, наче й не помітив зброї. — Привести сюди менестрельку. І простежте, щоб цього разу вона не «вийшла з-під контролю».
Коли вони завагалися, він труснув головою і зітхнув.
— А зараз геть. Обидва. І пришлете до мене свого сержанта.
Стражники вийшли. Він зазирнув мені в очі та зробив невдоволену міну.
— Бачиш, з ким я мушу працювати. Мунсей завжди був помийною ямою армії Шести герцогств. Мені надано боягузів, дурнів, баламутів та інтриганів. А тоді я мушу стикатися з невдоволенням мого короля, бо вони провалюють кожне доручене їм завдання.
Думаю, він справді очікував, що я йому співчуватиму. Натомість я сказав:
— Тим-то Регал і тебе послав сюди, до них.
Барл обдарував мене дивною посмішкою.
— Як король Шрюд послав сюди переді мною твого батька й Веріті.
Це було правдою. Я глянув униз, на овечу шкуру, що покривала підлогу. З мене на неї капотіла вода. Тепло жаровні просочувалося в мене, викликаючи дрижання, наче моє тіло віддавало весь нагромаджений холод. Я на мить потягся назовні Вітом, шукаючи Нічноокого. Мій вовк зараз спав, і йому було тепліше, ніж мені. Барл узяв горщик з маленького столика біля свого крісла, налив собі яловичого бульйону, з якого здіймалася пахуча пара, відпив. Тоді зітхнув і відкинувся на спинку крісла.
— Ми здолали довгий шлях від місця, з якого починали, правда? — Це звучало майже жалібно.
Я кивнув. Він був обережною людиною, цей Барл, і я не сумнівався, що виконав би свою погрозу. Я бачив форму його Скіллу, бачив, як Гален вигинав і перекручував її, перетворюючи Барла на слухняне Регалове знаряддя. Барл був вірним принцові-вискочню. Не міг уже відокремити від свого Скіллу те, до чого змусив його Гален. Був амбітним, прагнув влади, любив ліниве життя, яке йому забезпечував Скілл. Його передпліччя не напиналися уже від мускулів, які розвинула в нього праця. Зате черево було таким, що розтягало туніку, а щоки тяжко звисали. Він здавався на десять літ старшим від мене. Але захищатиме своє становище від усього, що могло б йому загрожувати. Шалено захищатиме.