Вони без особливих пригод перетнули озеро, дісталися Мунсея і рушили в Гори. Кеттрікен одразу ж звернулася до батька, просячи допомогти їй дізнатися, що трапилося з Веріті. Той справді проїхав крізь Джампі, але відтоді про нього нічого не чули. Кеттрікен послала вершників його слідом, навіть і сама приєдналася до пошуків. Та всі її надії перетворилися на траур. Високо в горах вона знайшла місце битви. Зима та стерв’ятники зробили свою справу. Не можна було нікого розпізнати, але був там стяг Веріті зі знаком оленя. Розкидані стріли й розрубані ребра одного з тіл вказували на те, що загін Веріті знищено людьми, а не тваринами чи стихією. Було замало черепів, щоб зіставити їх із тілами, кості порозкидувано, тож годі було визначити точне число загиблих. Кеттрікен не втрачала надії, аж доки не знайшла плаща, — пам’ятала, як сама пакувала його для Веріті. Оленя для нагрудного знака вишила своїми руками. Під плащем був стос обігнилих костей і подертого на шмаття вбрання. Кеттрікен оплакала свого мужа як мертвого.
Повернулася до Джампі, певний час металася між гнітючим смутком та гарячою люттю на зрадника-Регала. Гнів лишень зміцнив її рішучість побачити дитя Веріті на престолі Шести герцогств і повернути народові справедливе правління. Ці плани підтримували її аж до народження мертвої дитини. Від того часу Блазень майже не зустрічав Кеттрікен, тільки інколи, мигцем, бачив, як вона прогулюється замерзлими садами, а її обличчя було так само неживим, як сніг, що засипав квітники.
Він одну за одною викладав мені інші новини, і більше важливі, і менше. Сажка та Рудді обоє живі-здорові. Сажка, попри свій поважний вік, очікувала лошатка від молодого огира. Від здивування я аж головою похитав. Регал робив усе можливе, щоб спровокувати війну. На загальну думку, бродячі розбійницькі ватаги, які дошкуляли тепер гірській людності, були на його утриманні. Вантажі зерна, за які заплачено ще навесні, так і не доставили, а гірським купцям заборонено перетинати кордон зі своїми товарами. Кілька маленьких селищ поблизу кордону з Шістьма герцогствами сплюндровано і спалено, ніхто не вцілів. Гнів короля Ейода, хоч розгорявся поволі, досі вже розпалився до білості. Хоча Гірське королівство не мало регулярної армії як такої, та не було жодного його мешканця, що не взявся б за зброю на заклик свого Жертовного. Війна була неминучою.
А ще Блазень мав звістки про Пейшенс, Пані Оленячого замку. Новини від неї доходили, хоч і нерегулярно, передавані з уст в уста купцями та контрабандистами. Робила все, що могла, аби захистити бакійське узбережжя. Її кошти вичерпувалися, але люди давали їй те, що самі називали Даниною Пані, а вона використовувала цей добровільний збір найкраще, як уміла, платячи солдатам і морякам. Оленячий замок ще не впав, хоча наїзники з червоних кораблів мали тепер свої табори на всьому узбережжі Шести герцогств. Зима припинила війну, та з настанням весни узбережжя знову вмиється кров’ю. Деякі менші замки уклали договори з червоними кораблями. Деякі відкрито платили піратам данину, сподіваючись, що так уникнуть перековування.
Прибережні герцогства не переживуть чергового літа. Так сказав Чейд. Коли Блазень говорив про нього, я не зронив і слова. Він прибув до Джампі посеред літа, таємними дорогами, перевдягнений на старого мандрівного торговця, але, діставшись сюди, відкрився королеві. Тоді його й бачив Блазень.
— Війна йому пасує, — зауважив Блазень. — Ходить як двадцятилітній. При поясі носить меч, а в його очах горить вогонь. Утішився, побачивши, як збільшився її живіт, в якому ріс спадкоємець Провісників, і вони складали плани, як посадити дитя Веріті на трон. Але це було в середині літа. — Він зітхнув. — Недавно я чув, що Чейд повернувся. Думаю, це тому, що королева послала йому звістку про мертвонароджене дитя. Я ще його не бачив. Не знаю, яку нову надію він зможе подарувати нам.
Блазень труснув головою.
— Мусить бути спадкоємець престолу Провісників, — наполягав він. — Веріті мусить його сплодити. Інакше…
Він зробив безпорадний жест.
— Чого не Регал? Його дитини не було б достатньо?
— Ні. — Блазневі очі помандрували кудись далеко. — Ні. Можу сказати це тобі з цілковитою певністю, але не зумію сказати, чому. Тільки те, що в жодному майбутньому, яке я бачу, в нього не буде дитини. Навіть бастарда. Він постійно править як останній Провісник, а тоді відходить у темряву.