Та мене опанував голод абсолюту. Веріті показав мені його в чистій фізичній подобі. Виконаю Скілл-наказ свого короля та служитиму йому, як і обіцяв. Але зараз мене манив інший поклик. Поклик Скіллу.
Розділ 23. Гори
Можна б припустити, що Гірське королівство з його нечисленними хуторами та розпорошеним населенням є новоствореною державою, лише недавно об’єднаною в одну цілість. Насправді ж його історія значно випереджає будь-які письмові свідчення Шести герцогств. Окреслення цього регіону як королівства помилкове. За давніх часів мисливці, пастухи та хлібороби, і кочові, і осілі, поступово віддали свою вірність Судії, жінці великої мудрості, чиєю садибою було Джампі. Хоча чужоземці з часом нарікали її наступників королем чи королевою Гір, для мешканців Гірського королівства він чи вона далі зостаються Жертовними, правителями, готовими віддати все, навіть життя, для блага тих, ким вони правлять. Перша Судія, що жила у Джампі, стала тепер туманною та легендарною постаттю, а її діяння відомі лише з пісень, які й досі співають горяни.
Хай які старі ці пісні, та кружляє поголос про ще древніших владик і столицю. Гірське королівство, яке ми знаємо тепер, складається майже тільки з мандрівних племен і поселень на східних схилах гір. За горами лежать крижані береги, що межують із Білим морем. Кілька торгових шляхів досі в’ються через гострозубі гірські вершини, ведучи до мисливського народу, який проживає у цій засніженій місцевості. На південь від Гір розкинулися незаселені ліси, прозвані Дощовими нетрями, звідти витікає Дощова ріка, яка є торговою межею Держав Чалседу. Оце й усі народи та країни, що насправді лежать за Горами й нанесені на карту. Але споконвіку існували легенди про іншу країну, закриту й загублену між вершинами за межами Гірського королівства. Мандрівник, який зайде глибше в гори, переступивши кордони народу, вірність якого належить Джампі, знайде там землю ще суворішу та неприступнішу. З найвищих вершин ніколи не сходить сніг, а в деяких долинах немає нічого, крім льодовиків. Кажуть, наче на певних обширах із розколин вириваються пара та дим, а земля може тихо дрижати чи стрясатися від сильних поштовхів. Мало що може змусити когось рушати до цих земель з їхніми кам’яними осипищами-ґреготами та скелями-кліфами. Полювання легше й успішніше на зелених схилах гір. А також бракує паші, щоб привабити сюди овечі отари.
Про цю землю ходять оповіді, звичні для віддалених країв. Дракони та велетні, зруйновані древні міста, несамовиті єдинороги, скарби й таємничі карти, курні вулиці, мощені золотом, долини вічної весни, де з-під землі здіймається гаряча водна пара, грізні чарівники, закриті в печерах зі скарбами, древнє приспане зло, сховане під землею. Кажуть, що все це чаїться у старовинній безіменній країні за межами Гірського королівства.
Кеттрікен справді вважала, що я відмовлюся допомагати їй у пошуках Веріті. У дні мого одужання вирішила йти на пошуки сама й зібрала з цією метою припаси та в’ючних тварин. У Шести герцогствах королева могла б скористатися королівською скарбницею чи вимушеною щедрістю шляхти. Та в Гірському королівстві було інакше. Доки живий король Ейод, Кеттрікен вважалася тут лише молодшою родичкою Жертовного. Хоч і очікувано, що одного дня вона посяде його місце, це не давало їй права розпоряджатися майном підданих. Правду кажучи, навіть якби була Жертовною, теж не мала б доступу до багатств і засобів. Жертовний і його найближча родина скромно мешкали у своєму гарному житлі. Все у Джампі: палац, сади, водограї — належало народові Гірського королівства. Жертовним нічого не бракувало, але їхній достаток не був надмірним.
Тож Кеттрікен звернулася не до королівської скарбниці чи шляхти, яка хотіла б таким чином здобути її прихильність, а до давніх друзів та родичів. Просила допомоги в батька, проте він із жалем, однак рішуче відповів їй, що пошуки короля Шести герцогств — це клопіт не Гірського королівства, а її власний. Хоча він разом із донькою оплакував зникнення чоловіка, якого вона любила, все ж не міг зменшити сили та запаси Гірського королівства, необхідні для захисту від зазіхань Регала, володаря Шести герцогств. Оскільки батька й доньку поєднували тісні родинні узи, вона змогла прийняти цю відмову з розумінням. Мені було соромно за те, що законна королева Шести герцогств мусить просити милостині у своїх родичів та друзів. Утім, це почуття прийшло тоді, коли я перестав живити образу на неї.