— Нові чоботи?! — здивовано мовив я, коли Джофрон пішла. — Ти так рідко виходиш з дому. Не думаю, що вони тобі потрібні.
Блазень прямо глянув на мене. Недавня пожвавленість зникла з його обличчя.
— Ти ж знаєш, що я неодмінно вирушу з тобою, — спокійно зауважив він. Дивно усміхнувся. — Як думаєш, чого ж іще ми зустрілися в цьому далекому місці? Тільки взаємодія Каталізатора та Білого Пророка зверне перебіг подій у належне річище. Вірю, що, коли нам це вдасться, червоні кораблі буде прогнано від берегів Шести герцогств, а Провісник успадкує престол.
— Здається, це узгоджується з більшістю пророцтв, — погодилася Кеттл зі свого камінного закутка. Саме вив’язала останній ряд плетива товстої рукавиці. — Якщо кара бездумного голоду — це перековування, а ваші дії покладуть йому край, то це добре пасувало б також до іншого пророцтва.
Спроможність Кеттл добирати пророцтво до кожної нагоди починала мене дратувати. Я глибоко вдихнув, тоді спитав Блазня:
— А що на це королева Кеттрікен? Погоджується, щоб ти приєднався до її групи?
— Я з нею про це не розмовляв, — безтурботно відповів він. — Я не до неї приєднуюся, Фітце. Я йду за тобою. — На його обличчі з’явилося щось схоже на задуму. — Я з дитинства знав, що ми мусимо разом виконати це завдання. Не поставало й питання про те, чи піду я з тобою. Готуюся до цього, відколи ти сюди дістався.
— Як і я, — тихо зауважила Кеттл.
Ми обидва повернулися і зиркнули на неї. Вона вдала, наче не помітила цього. Зайнялася приміркою рукавиці, вдоволена, що та добре пасує.
— Ні, — відверто сказав я.
Досить погано й те, що ми прирікаємо на смерть в’ючних тварин. Я не збирався стати свідком смерті ще одного друга. Годі й казати, що вона надто стара для такої мандрівки.
— Думаю, ви можете зоставатися у моєму домі, — куди м’якше мовив Блазень. — Тут удосталь дров до кінця зими, є запас харчів і…
— Я розраховую померти в цій подорожі, якщо вас таке втішить. — Вона зняла рукавицю, поклала її поруч із другою, сплетеною раніше. Знічев’я оглянула, що зосталося з клубка вовняної пряжі. Знову почала набирати петлі, пряжа без зусиль пропливала їй між пальцями. — А до того можете мною не перейматися. Я наготувала для себе запаси. Дещо виторгувала, дещо виміняла, в мене є їжа і все потрібне. — Глянула на мене з-над спиць і тихо додала: — Маю все необхідне, щоб дійти до кінця.
Мене захопила її спокійна певність, що власне життя досі належить їй і вона може робити з ним усе, що забажає. Сам здивувався: відколи це я почав думати про неї як про безпорадну стару жінку, що й кроку не зробить без чиєїсь опіки. Вона знову глянула на своє плетиво. Зайве, бо її пальці працювали самі собою, байдуже, стежила вона за ними чи ні.
— Бачу, ви мене зрозуміли, — тихо сказала вона. Так і було.
Мені ще не траплялася жодна експедиція, яка б цілковито відповідала задумові. Загалом, що вона більша, то значніші труднощі. Наша не була винятком. Зранку, за день до планованого вимаршу, мене грубо вирвали зі сну.
— Фітце, вставай, нам слід вирушати негайно, — коротко заявила Кеттрікен.
Я поволі сів. Прокинувся відразу, але спина, ще не до кінця загоївшись, відбирала у мене відвагу робити різкі рухи. Блазень сидів на краю свого ліжка і здавався значно стривоженішим, ніж я будь-коли бачив.
— Що трапилося? — зажадав я.
— Регал… — Я ніколи не чув стільки їді в одному слові. Кеттрікен дуже зблідла, її кулаки стискалися і розтискалися. — Вислав до мого батька гінця з прапором миру та посланням, що ми переховуємо відомого зрадника з Шести герцогств. Каже, що коли ми тебе видамо йому, то він потрактує це як знак доброї волі та не вважатиме нас ворогами. А інакше вишле війська, які вже стоять на наших кордонах, бо знатиме тоді, що ми змовляємося проти нього з його ворогами. — Вона помовчала. — Мій батько міркує, що робити.
— Кеттрікен, це ж лише відмовка, — запротестував я. Серце молотом било у мене в грудях. Нічноокий тривожно завив. — Ви мусите розуміти, що йому знадобилися місяці, аби зібрати всі ці війська. Вони тут не через мене. А тому, що Регал, попри все, планує розпочати війну проти Гірського королівства. Ви його знаєте. Це блеф, аби перевірити, чи вдасться йому змусити вас видати мене. Якщо ви це зробите, він знайде інший привід для нападу.