Кеттрікен поволі кивнула. Та навіть якщо мої слова додали їй надії, то вона цього не показала. Натомість знову тицьнула в карту.
— Дорога, яка тут зображена, нам відома. Колись це був торговий шлях, і хоч ніхто навіть не пам’ятає, куди він веде, але ним користуються й досі. Далекі селища та самотні звіролови прокладають до нього власні стежки, а тоді прямують ним до Джампі. Ми могли весь час ним подорожувати, та я цього не хотіла. Він надто людний. Ми пішли найкоротшою дорогою, хоч вона й не була найширшою. Та завтра вийдемо на цей шлях. Зробивши це, залишимо Джампі за собою надобре й рушимо в гори. — Показала пальцем на карті. — Я ніколи не була в тій частині гір, — просто сказала вона. — Мало кому, крім мисливців-траперів чи принагідних шукачів пригод, вдавалося перевірити, наскільки правдивими є старі легенди. Зазвичай приносять власні розповіді, ще дивніші за ті, які спонукали їх до пошуку пригод.
Я дивився, як бліді пальці Кеттрікен поволі просуваються по карті. Вибляклі лінії старої дороги розділялися на три шляхи, і всі вони вели деінде. Ця дорога починалася й закінчувалася без відміченого витоку та мети. Хай що було зображено при кінці тих ліній, воно перетворилося на чорнильну тінь. Ніхто з нас не мав змоги довідатись, яку мету вибрав Веріті. Хоча на карті вони не здавалися дуже далекими одна від одної, з огляду на характер місцевості їх могли розділяти дні чи навіть тижні дороги. Та я не дуже й довіряв масштабу настільки старої карти.
— Куди підемо спершу? — спитав я її.
Вона трохи завагалася, тоді торкнулася пальцем краю одного зі шляхів.
— Туди. Думаю, що це найближче.
— Що ж, цілком розумно.
Вона знову зазирнула мені в очі.
— Фітце. А чи міг би ти просто поскіллити до нього і спитати, де він? Чи попросити прийти до нас? Чи принаймні спитати, чого він не повернувся до мене?
Я щоразу заперечно хитав головою, а її очі з кожним таким хитанням ставали більш дикими.
— Чому ні? — зажадала вона тремтячим голосом. — Ця велика й таємнича магія Провісників не може навіть покликати його до нас у такій потребі?
Я не спускав очей з її обличчя, шкодував, що стільки вух чує мої слова. Попри все, що знала про мене Кеттрікен, мені й досі було дуже ніяково розмовляти про Скілл із будь-ким, окрім Веріті. Я ретельно добирав слова.
— Поскілливши йому, я наразив би його на велику небезпеку, міледі. Або ж наробив би клопотів нам.
— Як це? — спитала вона.
Я кинув погляд на Блазня, Кеттл і Старлінг. Тяжко витлумачити самому собі той неспокій, який я відчував, прямо висловлюючись про магію, що стільки поколінь трималася в таємниці. Та це була моя королева, і вона поставила мені запитання. Я опустив очі й промовив:
— Група Скіллу, створена Галеном, ніколи не була вірною королю. Ні королю Шрюдові, ні королю Веріті. Вони завжди були знаряддям зрадника, яке використовувалося, щоб поставити під сумнів здібності короля та посіяти сумніви у його спроможності захистити королівство.
У Кеттл вирвалося тихе зітхання, а блакитні очі Кеттрікен похололи до сталево-сірої барви. Я продовжував:
— Навіть і зараз, якби я відкрито поскіллив до Веріті, вони могли б знайти спосіб підслухати нас. Через таке скіллення могли б знайти його. Або нас. Вони зміцніли у Скіллі та відкрили способи його використання, яких я ніколи не вивчав. Вони шпигують за іншими скіллерами. Можуть самим Скіллом завдавати болю чи творити ілюзію. Я боюся скіллити до мого короля, королево Кеттрікен. А те, що й він не звертається до мене Скіллом, підкріплює мою думку, що він так само обережний, як я.
Обмірковуючи мої слова, Кеттрікен зблідла, мов сніг. Тихо спитала:
— Група ніколи не була вірною йому, Фітце? Кажи відверто. Вони взагалі не допомагали захищати Шість герцогств?
Я зважував слова, наче складав звіт самому Веріті.
— Я не маю доказів, міледі. Та здогадуюся, що всі Скілл-повідомлення про червоні кораблі або нікуди не доходили, або ж їх умисне передавали із запізненням. Думаю, що команди, які Веріті Скіллом віддавав членам групи у сторожових вежах, не доходили до твердинь, які вони мали охороняти. Вдавали послух настільки, що Веріті не міг виявити, з яким запізненням передавалися відомості та розпорядження, дані ним. Герцогам його зусилля здавалися абсурдними, а стратегія недоречною або безглуздою.
Мій голос урвався на вигляд гніву, що спалахнув на обличчі Кеттрікен. Її щоки забарвилися люто-рожевим кольором.